ухопити

бра́ти / взя́ти на зу́би (на зуб, на зубо́к, на зубки́ і т. ін.). 1. кого. Обирати кого-небудь об’єктом глузування, пліток і т. ін.; судити, гудити. Коли приходив котрийсь з багачів, Мандрика або Підпара, ті, що мокли під ґанком зборні, брали його на зуби (М. Коцюбинський); (Гаврик:) Ну і хотів би я знати, чи й сьогодня (сьогодні) Насті похвортунить (пофортунить) так, як у ту неділю, що всіх перетанцювала? (Настя:) Краще б не брав мене на зубки (М. Кропивницький); Господиня звивалася, як вужівка, стараючися, аби все було якнайліпше, аби любі гості не взяли потім на зуб (Г. Хоткевич); Любила (купчиха) чайку попити, добре попоїсти, уволю поспати; не згірше вона любила і на зубок стороннього узяти (Панас Мирний). ухопи́ти на зу́ба. Та все ж забули, що в Ковалівці тепер Заруба сидить. Він же як ухопить на зуба, то й до нових віників пам’ятатимеш (В. Кучер). 2. що. Говорити, підхоплювати що-небудь сказане дотепно, влучно, вдало. — Який я вам Тихін Оверкович? Що за панібратство? Прошу називати мене .. товариш Басистий!.. Народ і взяв це на зубок. Усі як змовилися, почали називати його тільки так: “Товаришу Басистий” (В. Минко).

грець ухопи́в кого, що, зневажл. Хтось раптово захворів, зник або загинув, щось недобре трапилось з кимсь. — Де ти пропадав, новий боцмане? — зустрів їх вигуком Торба.— Я гадав, що тебе грець ухопив (М. Трублаїні); Коли б він знав, що дочка його там, у самісінькому вирі неподобних подій, навіть є їх активним учасником…— сердешного доктора, поза всяким сумнівом, ухопив би грець (Ю. Смолич); Губернаторша зразу ж зомліла... Губернатора теж мало не хопив (вхопив) грець (Ю. Смолич).

за гаря́че й студе́не хапа́ти / ухопи́ти.Усе робити, ні від якої роботи не відмовлятися. За студене й гаряче, як то кажуть, я Хапати мусив, голод, холод Зносити, сну, всіх втіх життя Зрікатись (І. Франко); Лукин сам був робітний і хвалив за це Маланку, що вона знала, як-то кажуть, за гаряче й студене ухопити (Н. Кобринська)

лунь ухопи́в (рідше ухопи́ла) кого, фам. Хтось помер. Лунь його вхопив (Сл. Б. Грінченка); Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь (І. Котляревський); — Щоб тебе лунь ухопила! (Укр.. присл..).

о́дур бере́ (хапа́є) / взяв (ухопи́в) кого, грубо. 1. Хтось не знає, не може вирішити, що йому робити, як діяти. — Отсе (оце) шукаю вже півгодини і не можу в свому числі знайти нічого .. Адже ж тут одур хапає чоловіка! (І. Франко). 2. Хтось втрачає свідомість, комусь стає погано. Не бачивши ж Рутульців, Турна, Вся кров скипілася зашкурна, І вмиг царицю одур взяв (І. Котляревський).

ухопи́ти очи́ма кого, що. Побачити, помітити. (Килина:) Як з’явилась вона (баришня) на святках меж дівчатами, так Конон як вхопив її очима і вже відтоді і не зводе (зводить) їх з неї (М. Кропивницький); Він злегка повернув голову, ухопив очима плечі й коротку шию Касія (І. Микитенко).

хапу́н ухопи́в / вхо́пить кого і без додатка, грубо. Хто-небудь несподівано зник, десь подівся. (Голос за садом:) Федоро! Який там тебе хапун ухопив? (Спокійніше) Так немов у воду впала молодиця (С. Васильченко); // З ким-небудь щось трапилося. Він теж, як не вхопить хапун, після свого середньоліття, подасться у пасічники (М. Стельмах).

як (мов, ні́би і т. ін.) хап ухопи́в кого. Хто-небудь зник раптово і безслідно. Антін як пішов зранку десь на гору, та як хап його ухопив, і до хати не йде (С. Чорнобривець); Лис чекав, що він (Гусак) повернеться, а того як хап ухопив (Нар. казка).