1. Словник української мови Грінченка

ходячий

Ходячий, -а, -е

1) Ходящій.

2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь.

3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. Н. Вол. у. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ходячий — ходя́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. ходячий — Який ходить <�рухається>, (банкір) мандрівний, кочовий, (хворий) не лежачий, не постільний, (з нст. сл. енциклопедія) живий, (вислів) крилатий, загальновживаний, поширений, (жарт) банальний, (образ) типовий Словник синонімів Караванського
  3. ходячий — ХОДЯ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який ходить. Вільному – воля, ходячому – путь (прислів'я); Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись (Т. Шевченко); // Який живе не на одному місці, схильний бродити, мандрувати. Словник української мови у 20 томах
  4. ходячий — -а, -е, розм. 1》 Який ходить. || Який подорожує, мандрує; мандрівний. || Який може ходити, пересуватися сам (про хворого). 2》 перен., ірон. Який є живим втіленням кого-, чого-небудь. 3》 Який широко вживають, використовують; загальноприйнятий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ходячий — у́сна (ходя́ча) газе́та. 1. Новини і чутки, які передаються з уст в уста. Випадків вимордування арендарів (орендарів) із усіми (усіма) їх родинами було багато .. І мужики знали про них з усної газети (І. Франко). 2. ірон. Фразеологічний словник української мови
  6. ходячий — ЗАГАЛЬНОВІДО́МИЙ (який усім відомий, визнаний і не вимагає ніяких пояснень), ХОДЯ́ЧИЙ розм.; АБЕТКО́ВИЙ зневажл., А́ЗБУЧНИЙ зневажл., ПРОПИСНИ́Й зневажл. (перев. із сл. істина). — Я беру загальновідому,.. вірну, певну і точну, віками перевірену тезу (Ю. Словник синонімів української мови
  7. ходячий — Ходя́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ходячий — ХОДЯ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який ходить. Вільному — воля, ходячому — путь (Укр.. присл.., 1963, 155); Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись (Шевч., І, 1951, 349); // Який подорожує, мандрує; мандрівний. Словник української мови в 11 томах