1. Фразеологічний словник української мови

ходячий

у́сна (ходя́ча) газе́та. 1. Новини і чутки, які передаються з уст в уста. Випадків вимордування арендарів (орендарів) із усіми (усіма) їх родинами було багато .. І мужики знали про них з усної газети (І. Франко). 2. ірон. Той, хто поширює різні чутки, новини. Про політичні події вони дізнавались від “ходячої газети” — їхнього сусіди (З газети).

ходя́ча енциклопе́дія, жарт. Людина, що має різнобічні знання і може дати довідку з багатьох питань. Михайло Францович Блюменфельд — це ходяча енциклопедія. Він знав всі європейські мови, математику, фізику (Думки про театр).

ходя́ча со́вість (чесно́та). Людина, основною рисою якої є чесність, порядність. Учив він сумлінно, бо сам він був ходяча совість людська (Остап Вишня); Мудрий чоловік той Гриць Прутик. Працює на диво всім зразково, віддає кожному, що належиться, словом, ходяча чеснота (О. Ковінька).

ходя́чий дові́дник. Той, хто має різнобічні знання і може завжди відповісти на будь-яке питання. У нього була дивовижна пам’ять. Дільничний обліковець називав його “ходячим довідником” і не раз звертався до Сої, коли треба було уточнити якусь цифру чи день якоїсь події (Д. Ткач).

ходя́чий (живи́й) мрець (мертве́ць). 1. Дуже худа, виснажена, немічна і т. ін. людина. У мене перед очима стоять привиди — київські звільнені з неволі громадяни, живі мерці (О. Довженко). 2. Людина, що втратила інтерес до життя, байдужа до всього. Не було вже, мабуть, нічого на світі, що могло би вразити бідного Хаїма. Це був ходячий мертвець (Г. Хоткевич).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ходячий — ходя́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. ходячий — Який ходить <�рухається>, (банкір) мандрівний, кочовий, (хворий) не лежачий, не постільний, (з нст. сл. енциклопедія) живий, (вислів) крилатий, загальновживаний, поширений, (жарт) банальний, (образ) типовий Словник синонімів Караванського
  3. ходячий — ХОДЯ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який ходить. Вільному – воля, ходячому – путь (прислів'я); Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись (Т. Шевченко); // Який живе не на одному місці, схильний бродити, мандрувати. Словник української мови у 20 томах
  4. ходячий — -а, -е, розм. 1》 Який ходить. || Який подорожує, мандрує; мандрівний. || Який може ходити, пересуватися сам (про хворого). 2》 перен., ірон. Який є живим втіленням кого-, чого-небудь. 3》 Який широко вживають, використовують; загальноприйнятий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ходячий — ЗАГАЛЬНОВІДО́МИЙ (який усім відомий, визнаний і не вимагає ніяких пояснень), ХОДЯ́ЧИЙ розм.; АБЕТКО́ВИЙ зневажл., А́ЗБУЧНИЙ зневажл., ПРОПИСНИ́Й зневажл. (перев. із сл. істина). — Я беру загальновідому,.. вірну, певну і точну, віками перевірену тезу (Ю. Словник синонімів української мови
  6. ходячий — Ходя́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ходячий — ХОДЯ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який ходить. Вільному — воля, ходячому — путь (Укр.. присл.., 1963, 155); Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись (Шевч., І, 1951, 349); // Який подорожує, мандрує; мандрівний. Словник української мови в 11 томах
  8. ходячий — Ходячий, -а, -е 1) Ходящій. 2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь. 3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. Н. Вол. у. У нас увесь такий рід, що ходячий мре. Словник української мови Грінченка