ходіння

ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві. — Ні, ти, Гнате, в це діло не мішайся. Давай призначимо когось із хутірських дядьків старшим по переселенню, хай він і розпоряджається. А ти завалиш усе діло. Тут по бритві ходити треба, а ти — шарах з усіх чотирьох. Так не тільки ногу, а й голову розпанахати можна (Григорій Тютюнник). ходи́ти по ни́точці над чим. Хлопці діяли відважно й хоробро, сміливо ходили по ниточці над смертю, і лише нещасний випадок кинув їх до рук ворогів (Ю. Яновський). ході́ння по ле́зу (по ві́стрю) ножа́. Барак весь час був у насторозі. Безперервне ходіння по лезу ножа — таким було зараз їхнє життя (О. Гончар); Хоча Денис і надійний хлопець, а в нього можуть прокинутися родинні інстинкти. Це дуже небезпечна гра, ходіння по вістрю ножа (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ходіння — ході́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ходіння — [хоуд’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. ходіння — ХОДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. ходи́ти 1–13. Він спускав у воду босі ноги, щоб освіжити їх після цілоденного ходіння (Ю. Яновський); Пряме ходіння викликало у двоногих мавп переміщення центра ваги тіла (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. ходіння — -я, с. Дія за знач. ходити 1-13). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ходіння — Хо́дження і ході́ння, -ння, в -нні ході́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ходіння — ХОДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. ходи́ти 1-13. Він спускав у воду босі ноги, щоб освіжити їх після цілоденного ходіння (Ю. Янов., II, 1954, 156); Пряме ходіння викликало у двоногих мавп переміщення центра ваги тіла (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  7. ходіння — Ходіння, -ня с. Хожденіе. Черк. у. Словник української мови Грінченка