ходіння

ХОДІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. ходи́ти 1–13.

Він спускав у воду босі ноги, щоб освіжити їх після цілоденного ходіння (Ю. Яновський);

Пряме ходіння викликало у двоногих мавп переміщення центра ваги тіла (з наук.-попул. літ.);

Йому теж не до вподоби було це ходіння. Боявся, щоб Сергій її з пантелику не збив (А. Тесленко);

Ну, скоро-скоро ось моє ходіння в підпасичах закінчиться (О. Гончар).

(1) Ході́ння в наро́д – один з найпоширеніших методів роботи різночинної інтелігенції 60–70-х років XIX ст. серед селянства Росії, коли вони вирушали в село для революційної пропаганди.

А втім, доктор Драгомирецький мусив бути чесним з собою! Один раз за життя – було то, певна річ, ще замолоду, – і йому довелося ввійти в тісне зіткнення з простолюдином, відбути, так би мовити, місію ходіння в народ (Ю. Смолич);

Середина 70-х років XIX ст. – період розгорнутого руху революційних народників, масового “ходіння в народ”. (з наук. літ.).

◇ (2) Ході́ння по ле́зу ножа́ (д) див. ходи́ти;

(3) Ході́ння по му́ках – низка тяжких випробувань, що настають одне за одним.

Я .. ніколи не розказав би секретареві про свої ходіння по муках (В. Логвиненко).