ходіння
ході́ння
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ходіння — [хоуд’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- ходіння — ХОДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. ходи́ти 1–13. Він спускав у воду босі ноги, щоб освіжити їх після цілоденного ходіння (Ю. Яновський); Пряме ходіння викликало у двоногих мавп переміщення центра ваги тіла (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- ходіння — -я, с. Дія за знач. ходити 1-13). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ходіння — ходи́ти по лезу́ бри́тви (ножа́). Здійснювати небезпечну, складну справу дуже вправно, вміло, тонко. Постійно наражаючись на небезпеку, ходячи, як кажуть, по лезу бритви, обер-лейтенант давно вже став забобонним (П. Гуріненко). ходи́ти по бри́тві. Фразеологічний словник української мови
- ходіння — Хо́дження і ході́ння, -ння, в -нні ході́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ходіння — ХОДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. ходи́ти 1-13. Він спускав у воду босі ноги, щоб освіжити їх після цілоденного ходіння (Ю. Янов., II, 1954, 156); Пряме ходіння викликало у двоногих мавп переміщення центра ваги тіла (Наука.. Словник української мови в 11 томах
- ходіння — Ходіння, -ня с. Хожденіе. Черк. у. Словник української мови Грінченка