1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ходячий

ходя́чий

-а, -е, розм.

1》 Який ходить.

|| Який подорожує, мандрує; мандрівний.

|| Який може ходити, пересуватися сам (про хворого).

2》 перен., ірон. Який є живим втіленням кого-, чого-небудь.

3》 Який широко вживають, використовують; загальноприйнятий.

|| Який узвичаївся, усталився; типовий.

|| Який користується великою популярністю; розповсюджений.

|| Позбавлений оригінальності, природності; банальний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ходячий — ходя́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. ходячий — Який ходить <�рухається>, (банкір) мандрівний, кочовий, (хворий) не лежачий, не постільний, (з нст. сл. енциклопедія) живий, (вислів) крилатий, загальновживаний, поширений, (жарт) банальний, (образ) типовий Словник синонімів Караванського
  3. ходячий — ХОДЯ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який ходить. Вільному – воля, ходячому – путь (прислів'я); Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись (Т. Шевченко); // Який живе не на одному місці, схильний бродити, мандрувати. Словник української мови у 20 томах
  4. ходячий — у́сна (ходя́ча) газе́та. 1. Новини і чутки, які передаються з уст в уста. Випадків вимордування арендарів (орендарів) із усіми (усіма) їх родинами було багато .. І мужики знали про них з усної газети (І. Франко). 2. ірон. Фразеологічний словник української мови
  5. ходячий — ЗАГАЛЬНОВІДО́МИЙ (який усім відомий, визнаний і не вимагає ніяких пояснень), ХОДЯ́ЧИЙ розм.; АБЕТКО́ВИЙ зневажл., А́ЗБУЧНИЙ зневажл., ПРОПИСНИ́Й зневажл. (перев. із сл. істина). — Я беру загальновідому,.. вірну, певну і точну, віками перевірену тезу (Ю. Словник синонімів української мови
  6. ходячий — Ходя́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ходячий — ХОДЯ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який ходить. Вільному — воля, ходячому — путь (Укр.. присл.., 1963, 155); Не дай спати ходячому, Серцем замирати І гнилою колодою По світу валятись (Шевч., І, 1951, 349); // Який подорожує, мандрує; мандрівний. Словник української мови в 11 томах
  8. ходячий — Ходячий, -а, -е 1) Ходящій. 2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь. 3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. Н. Вол. у. У нас увесь такий рід, що ходячий мре. Словник української мови Грінченка