1. Словник української мови Грінченка

хоч

Хоч, хоча, хочай, хочень

сз. = хоть. Хоч нічого їсти, та весело жити. посл. Як збрешеш, то хоча надсядься, на ласку послі не понадься. Котл. Ен. Пусти дочку на улицю хочай подивиться. Чуб. V. 901. Хочень Кам'янець невеликий здається, коли людей у йому багато жиє. Камен. у. Хоч що.... Что бы ни... Хоч що буде, — не оглядайсь. Грин. І. 67. Хоч хто.... Кто-бы ни.... Хоч хто казатиме, — не слухайсь. Хоч де... Гдѣ бы ни.... Хоч де будеш, то я тебе знайду. Васильк. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хоч — хоч 1 сполучник незмінювана словникова одиниця хоч 2 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. хоч — сп., не зважаючи на те, що, дарма що <н. хоч її не видно>; ЯК Ч. бодай, принаймні; (прв. з ч. би) добре, якби <н. хоч би вижив>; ФР. хай <н. хоч де = хай де>. Словник синонімів Караванського
  3. хоч — ХОЧ¹, ХОЧА́, спол. 1. допустовий. Уживається у складнопідрядних реченнях з логічною невідповідністю між змістом складових частин; відповідає за значенням словосполученню незважаючи на те, що; ужитий на початку підрядного речення... Словник української мови у 20 томах
  4. хоч — Хоч кажуть, що горілка серце веселить, чого ж від неї, ледачої, голова болить. Іронічно про шкідливість горілки. Хоч ти іди в ліс по дрова, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди в ліс. Викручується як тільки може, лише б не працювати. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. хоч — I хоча, спол. 1》 допустовий. Уживається у складнопідрядних реченнях з логічною невідповідністю між змістом складових частин; відповідає за значенням словоспол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хоч — (або́ (чи, хоч)) пан або́ (чи, хоч) пропа́в. Ризикуючи, домогтися усього бажаного або все втратити. Било козацтво в ту війну на те, що або пан, або пропав, то не кожен писався власним прізвищем (П. Фразеологічний словник української мови
  7. хоч — НА́ВІТЬ част. (ужив. у допустово-підсилювальному значенні), ХОЧ (ХОЧА́), ХОЧ І, ХОЧ БИ, ХОЧ БИ І, НЕХА́Й, ХАЙ, НЕХА́Й І, ХАЙ І, БОДА́Й, БОДА́Й І. Словник синонімів української мови
  8. хоч — Хоч, хоча́, сп.; хоча́ б, хоча́ ж, хоч би, хоч же, хоч що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хоч — ХОЧ¹, ХОЧА́, спол. 1. допустовий. Уживається у складнопідрядних реченнях з логічною невідповідністю між змістом складових частин; відповідає за значенням словосполученню незважаючи на те, що; ужитий на початку підрядного речення... Словник української мови в 11 томах