хоч

(або́ (чи, хоч)) пан або́ (чи, хоч) пропа́в. Ризикуючи, домогтися усього бажаного або все втратити. Било козацтво в ту війну на те, що або пан, або пропав, то не кожен писався власним прізвищем (П. Куліш); — Чи добудемо волі, чи ні, а гіршого пекла, як у нас дома, і на тому світі не зазнаємо! .. — Істинно: голий дощу боїться! Пан чи пропав, нам вибирати нема з чого,— провадив уже різко фурман (М. Старицький); — А-а, ризикну. Пан чи пропав, а підпишуся так, як того деякі альтернативники бажають (З журналу); — Візьмемо коси на плечі і в саму Таврію чи в Молдову. Там хоч пан, хоч пропав (М. Стельмах).

(аж (хоч, геть)) на край сві́ту (сві́та), зі сл. засла́ти, піти, заї́хати і т. ін. 1. Дуже далеко. Невже ніхто не відгукнеться? Маковей раптом відчув себе закинутим геть на край світу (О. Гончар); — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світа (І. Нечуй-Левицький); (Максим:) А я піду на край світа: на чужій сторонці Знайду долю або згину, Як той лист на сонці! (М. Кропивницький). 2. зі сл. дале́ко та словоспол. як мо́жна да́лі. Дуже, надзвичайно (далеко). Вона й подумати б не могла про те, щоб запалювати в печі вогонь. Вже ніч, то це було б видно ген-ген далеко, аж на край світу! (Є. Гуцало); Їм (бурлакам) так допекли пани, що вони були ладні втекти од їх як можна далі, хоч на край світу (І. Нечуй-Левицький). 3. з ким, за ким, зі сл. піти́, іти́ і под. Будь-куди, куди завгодно. (Світлана:) Він (батько) хороший... Я з ним і на край світу піду... (М. Зарудний); — Благослови мене, матусю, іти за ним на край світа (П. Куліш). на край землі́. Боже милий, ніхто ще в житті ні разу не поцілував її в руку.., і тільки за цю велику жалість вона могла б піти за Свиридом на край землі (М. Стельмах).

а там хоч (і) не розвидня́йсь! Уживається для вираження повної байдужості до висловленого, здійсненого і т. ін. Його підняли на сміх: — Фальшивомонетчик! В кутузку його. — Ну, як хочете,— образився Кулик, під загальний регіт сходячи з ґанку.— Моє таке: прокукурікав, а там хоч не розвидняйсь! (О. Гончар).

(вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). 2. Що-небудь дуже рідкісне, виняткове. Цієї книжки сьогодні вдень з вогнем не знайти (З усн. мови). хоч уде́нь із сві́чкою шука́й — не зна́йдеш. — Я й справді робітник, яких хоч удень зі свічкою шукай — не знайдеш (Є. Гуцало).

ви́колупати з па́льця що і без додатка. Дістати що-небудь невідомо звідки або будь-якою ціною. Семен.., дослухавшись, як хтось жаліється, що нема куди товар вигнати, що немає пасовиська, кидає в громаду: — Кажете: “нема пасовиська”, і не будете його мати! .. Ну, звісно, з пальця не виколупаєш! (М. Коцюбинський). хоч ви́колупай з па́льця. Головонько ж моя бідна! Чим же прийматиму свата? Хоч виколупай з пальця, а дай!.. (М. Коцюбинський).

(і (на́віть)) па́льцем не кивну́ти (не ворухну́ти, не поворуши́ти і т. ін.). Зовсім нічого не зробити для здійснення чого-небудь. В коридорі її ждали Петрусеві батьки. — Що? Що нам робити?.. Їх же виключать зі школи..— Робіть, що знаєте,— вона прискорила ходу.— А я — пальцем не кивну (П. Дорошко); Удача привалила до рук Гайдукові. Сама привалила — не ворухнув навіть пальцем (А. Дімаров); (Поет:) Ти мусиш помагати! (Муза (байдужо):) Нічого не мушу і пальцем, знай, не рушу. Не я тобі служу, а ти мій раб (Леся Українка). й па́льцем ворухну́ти. Йому доручено порятувати цінні папери, але ніхто й пальцем ворухнути не хоче (Ю. Бедзик). хоч (на́віть) па́льцем кивну́ти (поворухну́ти). Оглянувся я й на власне життя. Чи мав я хоч одну чисту радість, .. хоч пальцем, наприклад, кивнув для того, аби в тій темній безодні .. хоч трохи розвиднілось? (М. Коцюбинський); Чумак полінувався навіть пальцем поворухнути. А ще й господарем величають його (М. Стельмах).

і не приступа́йся (не приступа́й, не підхо́дь і т. ін.). 1. до кого і без додатка. Дуже гордий, сердитий і т. ін. Мотря думала теж про Галю. “Може, там така, що й не приступайся” (Панас Мирний); Гарна була дівка. А горда та пишна, що й не приступай (М. Коцюбинський). ані́ приступи́ти. Дивиться (Варка), наче зараз тебе з’їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані приступити… (Марко Вовчок). 2. до чого. Занедбаний, захаращений, майже непридатний. хоч і не приступа́йся. Колись новісінькі дощані ноші, тепер уквітчані недбайливими латками та наліпленими шарами цементу, лякали, хоч і не приступайся до них (Іван Ле).

(і) хоч би (хоча́ б, коли́ б і т. ін.) на сміх. Уживається для вираження вказівки на найменшу кількість чого-небудь або найменшу міру ознаки, виявлення і т. ін. чогось. — Як кувала я (Зозуля), за мною волочились, Тепер хоч би один на сміх (Л. Глібов); Прохав, молив… Хоча б хто на сміх написав (Б. Грінченко); Коли б тобі на сміх було де видно свічку (П. Гулак-Артемовський); // Просто так. Де я прихилюся, навіки засну. Ніхто не згадає, Не скаже хоть (хоч) на сміх: “Нехай спочиває, тілько (тільки) його й долі, що рано заснув” (Т. Шевченко).

(і (хоч)) під земле́ю, зі сл. знайти, відшука́ти і под. Де завгодно, скрізь, всюди; будь-якими засобами. (Ївга:) Та я б його, бісового сина, і під землею знайшла! Я б з його оті гроші видрала разом з його ненажерливими очима (Панас Мирний); (Виночерпець:) Немає кубка з яшми! (Хуса (грізно):) Як нема? Хіба хто вкрав? Я злодія знайду хоч під землею! (Леся Українка); — Ну, я їм цього не подарую! Я їх під землею знайду (Григорій Тютюнник).

кла́сти / покла́сти зу́би на поли́цю (на ми́сник). Голодувати. Там (у степу), коли зародить, то возами ту пшеницю возять, але вже коли й недорід ущелепкається (трапиться)... отоді вже, чоловіче добрий, клади зуби на полицю (Ю. Збанацький); Що те панське жалування: сьогодні воно сяк-так годує тебе, а завтра, схоче пан, і покладеш зуби на полицю... (М. Стельмах). хоч зу́би клади́ на поли́цю. Іще раз вона спече коржі, а тоді хоч зуби клади на полицю (С. Чорнобривець). зу́би на клино́к. Козу зарізав, .. м’ясо з’їмо, а тоді зуби на клинок (Р. Іваничук).

коли́ хо́чеш (хоч, хо́чете), у знач. вставн. словоспол. Уживається для зосередження уваги на чому-небудь і для переконання співбесідника сприймати висловлене саме так. — Так, справді, просто й, коли хочеш,— доцільно (Іван Ле); (Петро:) Коли хоч, Галю, то не без правди і в річах (речах) Луки Семеновича (Панас Мирний); — Ваш голос мені аж ніби знайомий. А я Лук’янів син — Данило, коли хочете (П. Панч).

лата́ти (зала́тувати) / залата́ти (полата́ти) дірки́ (ді́ри) чиї, чим, у чому і без додатка. Частково задовольняти потреби в чомусь украй необхідному. Коли то він уже позбудеться цих боргів, щоб міг працювати на себе, не на те, щоб латати дірки!.. (А. Крушельницький); Якщо ми не ліквідуємо дефіцит бюджету, не перейдемо на нові методи управління, ми постійно лататимемо дірки і ніколи не пошиємо костюма, гідного такої великої країни (З газети); Гітлерівці змушені все частіше залатувати дірки на східному фронті, перекидаючи дивізії з Франції, Голландії, Бельгії (І. Цюпа); Орали, сіяли, сподівалися, що літо полатає ті дірки, яких набрала довга, голодна і холодна зима (О. Кониський); — Хіба ти забула, що я своїми крейцарами полатав твої діри? (І. Франко). залата́ти (хоч одну́) ді́рку (діру́). Завдаток же взяв у економії?.. — Яку тільки дірку ним залатати? — зітхає Василина (М. Стельмах); Гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну діру в господарській потребі… (М. Коцюбинський). лата́ння (зала́тування) дір (діро́к). В його голові дозріла геніальна думка: ..повернути готові гроші хлопської каси на латання дір вічно голодної “великої власності” (І. Франко); Чому в наших фільмах і досі дикторський текст існує для залатування дірок? (О. Довженко).

ма́ти се́рце. 1. Бути чуйним, добрим, доброзичливим, порядним і т. ін. Я винен в тім лише, що серце, серце мав (М. Зеров). ма́ти хоч тро́хи се́рця. Коли б, коли б ви мали, голуби, хоч трохи серця — ви б його на крила взяли до себе і перенесли на Україну (В. Стус). 2. на кого—що. Бути незадоволеним ким-, чим-небудь. Козаки давно вже серце на султана мали за татар: скільки того ясиру перетягали бусурмани (П. Панч); // Ображатися, гніватися, сердитися на кого-небудь. — Оце, сусідо, маю на вас серце,— скаржиться жартом Петриха моїй матері (С. Васильченко); — Я б на того приймака не мала серця, якби ж то людина. Ніколи тверезий не приходить (Є. Гуцало); — Ти не май серця на матір.. Вона має право гримати на тебе, вона тебе виховала (Є. Куртяк); Хоч бувало й обзивав мене.., а я на нього серця не мав (І. Муратов).

обмовля́тися / обмо́витися двома́-трьома́ слова́ми з ким і без додатка. Недовго говорити, коротко перемовлятися з ким-небудь. Обмовлявся двома-трьома словами і, похмурий, неговіркий, ішов на свій перелаз (Григорій Тютюнник). обмо́витися хоч сло́вом. Він так і не дав Іванові Кириловичу обмовитися хоч словом, у трубці затутукало (В. Дрозд).

пі́сля нас (а там) хоч пото́п. Байдуже, що буде потім, майбутнє не цікавить когось. Яничарність — це ідеологія й настрої тимчасовців, безрідного перекотиполя: після нас — хоч потоп! (З газети); — Вона, мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп (В. Кучер).

п’я́те (хоч) че́рез деся́те. 1. Не все підряд, дещо; поверхово, вибірково. І знов .. силкувався Якимко постерегти тяму тієї чудної для українця мови, і знов він постерегав тільки п’яте через десяте! (І. Нечуй-Левицький); (Максим:) Коли б.. ви по-нашому, по-простому балакали, то, може б, і я розумів там що п’яте, хоч через десяте (М. Кропивницький). 2. Не повністю, плутано. Касій п’яте через десяте розповів йому правду (І. Микитенко); — Нечистий, коли подумаю, підвів,— і Левко, тремтячи й косуючи то на братів, то на хлібину, розповів п’яте через десяте про все (М. Стельмах). 3. Зовсім мало, трохи. Почав (Плужник) розпитувати: давно з колгоспу?.. Що там?.. Аж засмутився, що студент знає тільки п’яте через десяте, і то з листів (Я. Гримайло). 4. Поспіхом, похапцем. Поснідавши п’яте через десяте, Микола одягнувся, вхопив ранець з книжками і вибіг з хати (В. Гжицький).

сказа́ти (хоч) сло́во. 1. кому. Обізватися, заговорити до кого-небудь. Неначе тіні німі, мовчазні, ходили вони один біля одного, соромились одне на одного глянути, боялися один одному слово сказати… (Панас Мирний). 2. Розказати, відкрити яку-небудь таємницю. Хай же наважиться (Олександра) сказати хоч слово, тоді знатиме, почому в Тростянці гребінці (М. Коцюбинський).

скі́льки хо́чеш (хоч, хо́четься). Вдосталь. Та не було, видно, ще ні в Антанти, ні в самого чорта таких снарядів, які могли б видовбати хлопців із схованої рідної землі, з портових підвалів та погребів! Бий, сади собі, скільки хочеш, коли снарядів не жалко! (О. Гончар); Пий, душе, скільки хоч, призволяйся усмак! А любив він гарненько поїсти… (П. Грабовський); — Дивуєтесь, може, чому мені така фантазія прийшла в голову? Ну, дивуйтеся собі скільки хочеться (Г. Хоткевич).

хай (неха́й) грім поб’є́ (уб’є́, приб’є́ і т. ін.). 1. зі сл. мене́. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь. — Хай мене грім поб’є.., коли я їв чию часть (частину), окроме (крім) своєї! — клявся Попенко (Панас Мирний); — Хай мене грім поб’є, коли брешу… (І. Муратов); Хай мене грім уб’є, коли я знаю, в чім виражається їх “політика” (Леся Українка). хай грім се́ред чи́стого по́ля вда́рить. — Хай мене грім серед чистого поля вдарить, як я тобі зла зичу… (М. Зарудний). грім би вда́рив на цьо́му мі́сці. — Грім би мене вдарив на цьому місці, коли брешу… (В. Кучер). грім поби́й (бий). Що за славний рік новий! Отже, грім мене побий, Він сподобався мені, я складу йому пісні (В. Самійленко); — Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах); — Дідові куплю (мотоцикл), грім мене бий, коли брешу! (А. Крижанівський). 2. кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чого-небудь, недоброго побажання комусь. Хай їх грім поб’є, отакі справи (З журналу); — Грім би їх побив .. з їх порядками! — воркотів .. Бовдур (І. Франко). (хоч) грім би поби́в (приби́в) (наві́ки) на би́тій доро́зі. — Що зараз робити, Устино? Хоч би грім побив на битій дорозі і управителя, і пана (М. Стельмах); — Знову діло в бандитизм упирається .. То Шепель, то Гальчевський, то чорт, то біс, грім би їх на битій дорозі навіки прибив (М. Стельмах).

хай (неха́й) хоч грім з не́ба. За будь-яких обставин; обов’язково, неодмінно. — Сподіваюсь, до ранку .. прапор буде піднято на валу! — Піднімемо, .. хай хоч грім з неба, а вал буде наш! (О. Гончар).

хай (хоч) камі́ння з не́ба (па́дає). За будь-яких умов, обставин, незважаючи ні на що. Макар Онисимович (Посмітний) спокійно сказав: — Хай каміння з неба падає, а в колгоспі врожай буде! (Остап Вишня); На неділю, хоч каміння з неба, а хлопці його мусять бути в Гуляйполі (О. Гончар).

хоч (би) де. У будь-якому місці; скрізь, усюди. Біда біду хоч де, то знайде (Укр.. присл..).

хоч (би) одни́м о́ком гля́нути (подиви́тися) на що. Хто-небудь дуже хоче побачити те, за чим сумує або ніколи не бачив. — Чи гляну я на ті гори коли-небудь хоч одним оком? (Т. Шевченко); Всі вже забули рідну стріху, .. тільки мене тягнуло додому.., хоч би одним оком глянути на ту леваду (М. Лазорський); Хотілося б мені хоч на одну хвилину в своє село, хоч одним оком подивитися на його (Панас Мирний).

хоч би (тобі́) брово́ю (ву́сом) моргну́в. Не звертає уваги хто-небудь, ніяк не реагує на щось; байдужий, спокійний. — Дівчина закохана в нього, а він хоч би бровою моргнув (С. Добровольський); (Горпина:) Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув батько, взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а він хоч би тобі вусом моргнув,— хропе… (М. Кропивницький).

хоч би тобі́ ля́лечка, жарт. Абсолютно нікого немає, жодної людини. А на вулиці хоч би тобі лялечка (З газети). хоч би тобі́ ля́лечка озва́лася. — Оце раз як обпали бджоли.., гукав-гукав — анітелень! Хоч би лялечка тобі озвалася! (Дніпрова Чайка).

хоч би тобі́ (одна́) жива́ люди́на (показа́лася). Нікого ніде не видно; абсолютно нікого немає. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Панас Мирний).

хоч би (тобі́ (собі́, вам)) ву́сом (у́сом, ву́хом, брово́ю і т. ін.) повести́. Не зважати ні на що, не реагувати на кого-, що-небудь. — Та я ж,— каже (Омелько), — скілько разів і сам довідувався, і Параску засилав. Разом гукали на вас: “Пане! пора вставати!” А ви хоч би собі усом повели (Панас Мирний).

хоч би (тобі́) що. 1. Ніщо не діє, не впливає на когось; нічого не трапляється з кимсь. Кремезний був дід Андрій… Міг годинами лежати у сніговому заметі, підстерігаючи вовка або злодія; увесь мокрий від поту, лягав спати на сирій землі, напившись холодної води, — і хоч би тобі що (Г. Хоткевич); Він у лісі тоді був за вола здоровіший. Та й хлопцями.., як ще в економії в строку були — босий на морозі, у дранті і — хоч би що… (А. Головко). 2. кому і без додатка. Хто-небудь не реагує на щось; комусь байдуже до чого-небудь. — Геть, кажу! — марно пробує (Василина) зрушити з місця Мирона і ще більше сердиться.— Га-га-га! — міцніше впирається в одвірок чоловік, і хоч би тобі що (М. Стельмах); — Дмитре, довго того часу попоїсти? — Встигну ще.— І так завжди. Готуй, готуй, а йому хоч би що,— зачиняючи ворота, проводить (Докія) очима сина (М. Стельмах).

хоч бу́блик чіпля́й, жарт. Кирпатий, задертий догори (про ніс). Від сонця заслонилася Ганнуся, виставляючи свого хоч бублик чіпляй носа (З журналу).

хоч ви́дивись. 1. Дуже гарний, вродливий. (Платон Гаврилович:) То яку ти мені хотіла панночку радити, Федоро? (Федора (сміється):) Е, там дівчина хоч видивись (С. Васильченко). (і) о́чі ви́дивився б. (Пашка:) Як одягне (Михайло) жупан, та дорогим поясом підпережеться, та сиву шапку набакир,— і очі б видивилась! (М. Старицький). 2. Негустий, пісний, несмачний (про рідку страву). Їство: борщ хоч видивись, картопелька, цибуля, часник, що аж хата провонялася тим (А.Тесленко).

хоч ви́крути. Дуже мокрий. На другий день зранку і став він на роботу. Тяжко. Колодязь глибокий та й од млина далекувато. Тільки те й робить, що воду пиряє: і цигарки скрутити нема коли. А чуприна — хоч викрути (А. Головко); // зі сл. мо́крий, змокрі́ти і под. Наскрізь, повністю, зовсім. На Франці одяг, сорочка й спідниця, були мокрі, хоч викрути (С. Чорнобривець).

хоч відбавля́й. Дуже багато. — Округом не доводилося ще командувати,— розвів він (генерал Жуков) руками й посміхнувся. — Тривог тут хоч відбавляй (О. Сизоненко); — Роботи в нас хоч одбавляй. Маємо от поки! — черкнув пальцем по горлу (Г. Коцюба); — Танцюристів і співаків у Браному полі хоч відбавляй (В. Чумак). хоч відсипа́й. У нього було дуже туге вухо, зате терпіння хоч одсипай... (Збірник про М. Кропивницького).

хоч ві́ником мети́. Нема нікого, нічого, зовсім порожньо десь. Пусто було і на Ринковій площі, хоч мети віником (П. Козланюк).

хоч ві́шайся. Уживається для вираження відчаю, безсилля у зв’язку з нудьгою, неможливістю знайти вихід із складного становища і т. ін. Ну, хоч вішайся, хоч крізь землю провались на якийсь час, щоб усі ті злі язики примовкли (В. Козаченко); — Нудно мені стало в Криничках, як ви пішли. Так нудно, що хоч вішайсь (О. Гончар).

хоч вовкі́в (соба́к, псів) гони́ (ганя́й). Дуже холодно. Ішов з сіней холод: у хаті хоч вовків гони! (Панас Мирний); Один (фін) каже: “Ну й холодно ж у нашому бліндажі, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо” (Григорій Тютюнник); — У людей чоловіки, як чоловіки, а цей… У хаті вже хоч собак ганяй, гості на підході, а він, бачте, розсівся (З газети).

хоч во́вком вий. Уживається для вираження безвихідного, скрутного становища, великого відчаю, досади і т. ін. через неможливість що-небудь змінити. — На узбіччі дороги, спиною обпершись об стовбур, роззиравсь я на осінню Яблунівку, вродливу, мов молодиця уповні літа, і така мене брала досада, хоч вовком вий, хоч скачи гопки, хоч на небо дерися! (Є. Гуцало); — Хоч би, думаю, яка-небудь грішна душа на дорозі трапилась. Хоч вовком вий — нікого (В. Логвиненко); Нам, неписьменним, хоч вовком вий. Попросиш котрогось, а він тобі як гаркне — хіба ж людині до того, щоб у такому пеклі ще для когось і листи писати (Ю. Збанацький). хоч во́вком труби́. — Як ми поживаємо... Коли є люди, то добре, а коли нема — хоч вовком труби: так прямо і чахнеш на цьому відлюдді (М. Стельмах).

хоч вовк траву́ їж. Абсолютно байдуже, що буде. — Чи вам тільки б рекорд узяти, а там хоч вовк траву їж? (Ю. Шовкопляс); — Кожен потихеньку якось перебереться на той бік — і добре! А після мене, мовляв, хоч вовк траву їж! (В. Малик).

хоч водо́ю розлива́й кого. Не можна спинити кого-небудь у сварці, бійці, суперечці і т. ін. Мовчки слухала Орина сварки батька та дочки. Зчинили бучу, хоч водою їх розливай (С. Чорнобривець); — Дід Інокенша з батьком Святе Письмо читають. Біда з ними. Читають, а тоді як заведуться, так хоч водою розливай (Григорій Тютюнник).

хоч во́зом переї́дь кого і без додатка. Неможливо переконати кого-небудь в чомусь. (Кряж:) Не здавалось тобі ніколи, що ти надто почав учащати сюди? (Роман:) Ні, а хіба що? (Кряж:) А мені здавалось. (Роман:) Оце й моєму батькові часом як здається, то хоч возом переїдь (М. Зарудний).

хоч во́зом (фі́рою) заїжджа́й. Дуже широко, навстіж (про що-небудь розчинене, розкрите). — Двері відчинили, хоч возом заїжджай (З усн. мови); — Чого роти пороззявляли, хоч фірою заїжджай? — говорив він (Григорій Тютюнник).

хоч в о́ко (в о́чі, у ві́чі) стрель. Зовсім нічого не видно, дуже темно. На землю злізла ніч. Хоч в око стрель тобі, так темно надворі (П. Гулак-Артемовський); Іван, не кажучи й слова, подався до повітки. Тхнуло сухою прілістю й було вже тут темно, хоч в око стрель (Є. Гуцало); Темний морок опустився на землю, й тут нічого не видно, хоч стрель у вічі (Панас Мирний).

хоч в о́ко дай. Нічого не видно. Клятий туман, хоч в око дай (Я. Качура).

хоч в ополо́нку. Немає ніякого виходу, дуже погано; безвихідь. Кого було Василь Семенович “подарує” ласкою — той немов виросте… А на кого Василь Семенович гнів положить,— прямо хоч в ополонку… (Панас Мирний). кра́ще в ополо́нку голово́ю. (Василь:) Без Горпини мені краще в ополонку головою!.. (М. Кропивницький).

хоч гарма́ти коти́, зі сл. спа́ти, а також зі словоспол. таки́й, що. Дуже міцно. Вже підпилий як засне, То хоч коти гармати (Т. Шевченко); Заснула (Варвара) на полі таким твердим сном, що хоч гармати коти (Л. Мартович); // Дуже міцний. Лід кріпкий, хоч гармати коти (М. Номис).

хоч го́лки́ збира́й, зі сл. ви́дно, я́сно. Дуже, надзвичайно. Ніч яка, Господи! місячна, зоряна: Ясно, хоч голки збирай (М. Старицький); Вони сіли вечеряти на призьбі. Місяць уже високо підбився вгору, і було ясно, хоч голки збирай (Б. Грінченко); // Ясний, світлий. Ніч місячна, хоч голки збирай (Нар. опов.). хоч голки́ вибира́й. А ніч, як день, хоч голки вибирай, ані шелесне ніщо, собаки й ті замовкли, поснули (Дніпрова Чайка).

хоч го́лову мий. Дуже рідкий, пісний, несмачний і т. ін. (про страву). Борщ, як кажуть, хоч голову мий (З усн. мови).

хоч го́пки скачи́. Уживається для вираження марності чиїхось зусиль, неможливості, безсилля зробити що-небудь; що не роби. — Як будемо триматися купи, стовчемо панів і в ступі, — впевнено кидає Мар’ян. — Покрутяться вони, мов посолені в’юни, а без мужика, хоч гопки скачи, нічого не зроблять (М. Стельмах); — А от у мене шкідників не було. Вродило теж не дуже, зерно легке, присушене, але тут уже хоч гопки скачи — нічого не зробиш. Сила природи… (І. Григурко).

хоч гре́блю (гать) гати́. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. — Чому не йдеш заміж, Олесю? — питає стара тітка.— Женихів у тебе, хвалить Бога, як цвіту в городі, хоч греблю гати (Марко Вовчок); — А гриби у вас є? — Хоч греблю гати, коли знаєш місце (М. Стельмах); Тепер дівчат, хоть гать гати (І. Котляревський).

хоч (до бі́са) у пе́кло, грубо. Куди завгодно, у найнебезпечніше місце. Останній фотокореспондент, якого бачив генерал, був молодим, привабливим хлопцем у розкішній кубанці, його можна було послати хоч до біса в пекло (Л. Первомайський).

хоч до ра́ни (до боля́чки, до зубі́в і т. ін.) клади́ (приклада́й, притуля́й і т. ін.) / приклади́ (притули́). 1. Надзвичайно дуже, занадто. (Лицар:) Поки мене сюди не заманила, була ти добра, хоч клади до рани (Леся Українка); Дивитися (Латка) такий добрий, улесливий, хоч до болячки клади його (С. Васильченко); Такий любий отой Василь, хоч до рани приклади його (Мирослав Ірчан). 2. зі сл. таки́й. Добрий, лагідний, податливий і т. ін. Мати у неї така, хоч до рани прикладай (З усн. мови). хоч до зубі́в клади́. Іван Семенович Підкова Такий, хоч до зубів клади... Насупроти нікому й слова, Лише підтакує завжди (С. Воскрекасенко).

хоч ґвалт (про́бі) кричи́. Уживається для вираження надзвичайно скрутного або безвихідного становища, відчаю і т. ін. Часу не вистачає хоч ґвалт кричи (З усн. мови); (Бабуся:) Так її ж тепер до завтра не добудишся, хоч пробі кричи (І. Кочерга); Залишився під кінець самотнім, хоч пробі кричи (І. Сочивець). ма́ло не про́бі кричи́. Маланка мало не пробі кричала, щоб швидше ділили землю (М. Коцюбинський).

хоч живи́м (живце́м, живо́му і т. ін.) у зе́млю (у моги́лу, у гроб і т. ін.) лізь. Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; безвихідь. — А тут, Омеляне, така біда, що хоч живим у землю лізь (М. Стельмах); — Тут живому хоч у могилу лізь (П. Колесник). хоч бери́ та лізь живце́м у зе́млю. — Так мені остогидла хата-пустка, .. що хоч бери, старий діду, та лізь живцем у землю… (М. Коцюбинський). хоч живи́м до Бо́га лізь. Що було грошенят з дому, з’їли, а тепер хоч живим до Бога лізь (В. Винниченко).

(хоч) живце́м ги́нути (помира́ти). Дуже погано себе почувати або перебувати в надто складних обставинах. (Тиберій:) Так, нещасні, потомились .. (Всі:) Що хоч живцем тут помирати! (М. Кропивницький).

хоч (живце́м (живи́м)) у домови́ну (у я́му, у моги́лу і т. ін.) ляга́й. Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко. — Ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай,— дріботів дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); Ні з ким порадитись, ні з ким словом перекинутися,— таке, що хоч живцем лягай у домовину (Д. Бедзик); — На цього (коня) вже як і трудно стягалися, не дай Бог, заведуть, хоч тоді у яму лягай (А. Головко); Про одне тільки мова — про своє убозтво, свою нужду, що їсти дома нічого, що з дітьми хоч у могилу лягай (І. Цюпа). хоч у я́му. — Хоч в яму, гірше не буде.— Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть (М. Коцюбинський).

хоч за ра́му клади́. Дуже гарний, вродливий. А тут ще й жінка (ви ж знаєте, як деякі жінки хорошіють після перших родів), розцвіла, мов польова рожечка, хоч живу за раму клади (Ірина Вільде).

хоч з гарма́ти (гарма́т) стріля́й (гати́). Хтось нічого не чує (перев. про дуже міцний сон). Спить, хоч з гармати стріляй (Укр.. присл..); Зварич пустив йому (Миколі) у вічі сніп світла з електричного ліхтарика. Той повернувся на інший бік. — Видно, що недавно з війни,— сіпав його Зварич.— Хоч з гармат стріляй (М. Івасюк).

хоч зе́млю їж. Що не роби, незважаючи ні на що, не переконати когось. — Паспорт — це, Єлько, сключається (виключається), — категорично сказав (бухгалтер). Безпачпортною (безпаспортною), дівчино, не далеко зайдеш .. аніяк. Хоч землю отут їж. І не видав (О. Гончар); — А ти знаєш мою Ганну: сказала, як одрубала! Хоч землю їж — все одно не вступить! Характер у неї... (П. Рєзніков).

хоч з (з-під) землі́ ви́копай. Обов’язково знайди, дістань де завгодно і будь-якими засобами; візьми де хочеш. Не йме віри, вражий пан.— Давай, хоч з коліна вилупи, хоч з землі викопай, хоч украдь — каже (І. Нечуй-Левицький); — І що він говорить? — питає дід Дунай.— Щоб хоч з-під землі викопали, а знайшли тата (М. Стельмах); — Часом, ні сіло ні впало, так захочеться сала, що хоч з-під землі викопай, а дай! (Ф. Маківчук).

хоч з лиця́ води́ напи́йся (во́ду пий). Дуже гарний, вродливий. Хоч води з лиця напийся, така пристойна молодиця! (Ганна Барвінок); (Пузир:) Та ти ж його (жениха) ще не бачила, подивися перше: з лиця хоч воду пий, Бова королевич! (І. Карпенко-Карий); — Коли б у того чоловіка та жінка була якась нетіпаха, то вже Бог з ним. А то ж писана краля, хоч з лиця воду пий (В. Кучер); // зі сл. га́рний, вродли́вий і под. Дуже, надзвичайно. хоч води́ напи́йся. — От Петро — багатир, хазяйська дитина, не тинявся по наймах… Ще до того веселий, моторний і з лиця гарний, хоч води напийся (М. Коцюбинський). хоч з лиця́ во́ду пи́ти. Парубок на все село: гарний, хоч з лиця воду пити, жвавий, веселий і роботящий (Марко Вовчок).

хоч з мо́сту та в во́ду кому і без додатка. У когось дуже скрутне, безвихідне становище; хтось у відчаї, комусь дуже тяжко. Сироті хоч з мосту та в воду! (Укр.. присл..); — А що я робитиму, як ти вмреш, а я зостанусь удовою, та ще з дітьми?..Хоч з мосту та в воду (І. Нечуй-Левицький); Зі служби господар прогнав, домівку забрали… хоч з мосту мені та у воду (М. Олійник). кра́ще (все одно́, що) з мо́сту та в во́ду. Як такого ходу, то лучче (краще) з мосту та в воду (Укр.. присл..); Мені краще з мосту та в воду, ніж годинку побалакати серйозно (Г. Хоткевич); — Ой, лишенько, пропала ж я тепер… Тепер же мені все одно, що з мосту та в воду! (Панас Мирний). хоч з гори́ та в во́ду. Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,— Хоч з гори та в воду! (Т. Шевченко). хоч у Дніпро́ з мо́сту. Опинився Шавкун серед великого города з одною бідою — “вовчим білетом” в кишені. Сказано: хоч у Дніпро з мосту (Панас Мирний); // Важко зарадити чому-небудь, неможливо досягти чогось і т. ін. Пішов поголос про нього й Маланку. Хоч з мосту та у воду, бо людям роти не позатикаєш (М. Зарудний); — Для чого тільки я вас зустріла? — питає сама в себе крізь сльози.— Вчилась би, жила б… А тепер хоч з мосту та в воду (Ю. Збанацький).

хоч зуба́ми вирива́й (видира́й). Дуже міцно. Їхня справа буденна, проста — визволяти з затверділих снігових заметів (телефонний) дріт, який мов уріс туди.. так, що хоч зубами виривай (Ю. Збанацький).

хоч зу́би рви кому, зі сл. п’я́ний. Дуже, у великій мірі. Дідич такий п’яний, що хоч йому зуби рви, ліг тут же на лавочці й одразу захропів (Казки Буковини..).

хоч з ша́пки вби́йся, жарт. Уживається для вираження дуже скрутного або безвихідного становища, відчаю, досади і т. ін. Вискочити з кабіни й утекти Гриша не міг, бо це було однаково, що полишити зброю на полі бою. Пригортатися з цією окаянною молодицею теж ніяк не випадало. Хоч з шапки вбийся! (П. Загребельний).

хоч із душі́ ви́йми. Обов’язково дістань або знайди де завгодно і будь-якими засобами; візьми де хочеш. — Чого викликав тебе Остап Петрович? — Хоч із душі вийми,— каже,— а знайди мого брата (З журналу).

хоч із колі́на ви́лупи. Обов’язково дістань де завгодно і будь-якими засобами; візьми де хочеш. Що велять заплатити, те заплати, хоч із коліна вилупи (І. Франко); — А тут було прийде строк платить панові чинш за оту березу... Давай, хоч з коліна вилупи! (І. Нечуй-Левицький); — Вередлива була (жінка). І те їй давай, і друге принеси, хоч із коліна вилупи, а щоб було! (Б. Лепкий). з колі́на ви́лупити. Ну, а звідки в мене ці гроші, не суди — в багачів доробився, з коліна мав вилупити? (П. Козланюк); Звідки я тепер візьму вісім злотих? З коліна вилуплю? (Ірина Вільде).

хоч із шку́ри ви́лізь, згруб. Обов’язково дістань де завгодно і будь-якими засобами; візьми де хочеш. А попідростали (діти) — в голові туманіє. Тому чоботи, тому крамні штани, тому картуза, тому чорта-біса, а ти, батьку, хоч з шкури вилізь, а дай (А. Іщук).

хоч карти́ну малю́й з кого і без додатка. Хтось дуже гарний, вродливий і т. ін. Молодий (хлопець). А гарний — хоч картину малюй (І. Сочивець); Йому подобається і їхня (близнят) ніяковість, і їхня упертість, і молода сила, що проглядає навіть крізь незграбну одежу. “Одягни їх по-людськи — і хоч картину малюй” (М. Стельмах). хоч іко́ну малю́й та в це́ркву не́си. От і почав свою скриню перебирати, і таким вийшов, хоч ікону малюй та в церкву неси (М. Стельмах).

хоч коне́м грай. 1. Досить великий, просторий і т. ін. — Добра хата, хоч конем грай! Не такому бовкунові, як дід Улас, вона личить; отже, хай і він попотовчеться. Він звик на просторі,— сказали одрадяни (Панас Мирний); Дивитесь зовні — хата незатишна, зате всередині велика, хоч конем грай (С. Чорнобривець). 2. де. Багато вільного місця десь; просторо. У дворі хоч конем грай (З журналу). 3. перев. зі сл. просто́рий. Уживається для підсилення супровідного слова; надто, дуже. Минуло літо, й новий дім аж засміявся. Стіни рублені, поміст високий, всередині просторий хоч конем грай (С. Чорнобривець). 4. перев. зі сл. мі́сця. Досить багато. В такому арештантському вагоні було місця — хоч конем грай (Перекл. С. Масляка).

хоч ко́ники ліпи́ з чого і без додатка, ірон. Погано спечений, глевкий, сирий (про хліб). — Але й хліб спекла, хоч коники ліпи! — сказала сердито Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); Часто нас ганяли, муштрували, били та голодом морили.., а з хліба хоч коники ліпи (Нар. опов.).

хоч коти́ся. 1. Пусто. Зайдеш Часом до хатини — Хоч котись, не знайдеш Ані стебелини (П. Грабовський). 2. Рівний, гладенький. Тепер дорога гарна, хоч котися (Панас Мирний).

хоч кри́ком кричи́. Уживається для вираження надзвичайного або безвихідного становища, відчаю і т. ін. Стіна була гола і гладенька .. Зачепитись не було за що, хоч кричи криком (С. Голованівський); А тут, як назло, хоч криком кричи, усі рани занили, запекли, ніякого терпіння (В. Логвиненко); Одне лише у нас (у клубі) не ладиться — з танцями. Нема кому навчити молодь, хоч криком кричи! (С. Кравченко). хоч кричи́. Зима, морози, а в його топить нічим... Ну, хоч кричи — нічим (А. Тесленко).

хоч крізь зе́млю прова́люйся (провали́ся). Дуже неприємно, незручно, соромно і т. ін. комусь. Йому так неприємна була вся ця історія. .. Складається таке неприємне враження, що прямо хоч крізь землю провалюйсь (М. Хвильовий); А як щось поламається? Та ще й на Віриній ділянці! Тоді хоч крізь землю провалися (А. Хорунжий); (Любов:) Коли б ви знали, як мені часом буває сором при спогадах, просто хоч крізь землю провалитись!.. (Леся Українка).

хоч крізь (скрізь) зе́млю йти. Безвихідне становище. Тепер нашій Ївзі прийшло хоч скрізь землю йти! (Г. Квітка-Основ’яненко).

(хоч) кров з но́са. Незважаючи ні на що, ні на які обставини, за будь-яких умов і т. ін. — Кров з носа, а водокачка буде (А. Головко); — Треба нам, кров з носа, командира — в сільраду (І. Микитенко); До сходу сонця ми кров з носа повинні бути в таборі (І. Головченко і О. Мусієнко); (Халява:) Коли б ми оце були на Подолі, вже б хоч кров з носа, а добули б хоч по невеликій чарчині (М. Кропивницький).

хоч куди́. Гарний, чудовий, прекрасний. Івась парубок — хоч куди! (Панас Мирний); Однак дійшла (Бондариха) до думки, що вона ще молодиця хоч куди (М. Стельмах).

хоч ку́лю в лоб. Уживається для вираження скрутного або безвихідного становища, відчаю і т. ін. — Нічого мені тепер не соромно,— з серцем мовила Ганна,— ..Погуляла, а на похмілля тепер хоч і кулю в лоб! (О. Гончар).

хоч купа́йся. Досхочу, доволі чого-небудь (про напої). Цілий тиждень музики грали,..варена та запікана річкою лилася, а що вже простої, то хоч купайся... (Панас Мирний).

хоч ло́бом (голово́ю) би́йся в (об) що. Уживається на означення скрутного, безвихідного становища, відчаю, досади і т. ін. Хоч лобом в стіну бийся, то не поможе (М. Номис); Зараз дуже важливо не панікувати. Усвідомити, що це неминуче, хоч бийся головою об цегляний ріг бібліотеки (В. Дрозд); — Гарну картину вам намалював? Таку, яку на своїй шкурі ношу. І хоч бийся головою в камінні мури, інакшої картини нема в селі для того, хто не має доброго клаптя землі і худоби (М. Стельмах).

хоч лопа́тою горни́ (греби́, загріба́й і т. ін.). Дуже багато чого-небудь. Розуму — хоч лопатою горни (Укр.. присл..); Отоді Клим і приглянувся до Онисьчиного залицяльника. Дуже привабливий, працьовитий .. А культури — хоч лопатою греби (М. Рудь).

хоч ляга́й та (й) помира́й (вмира́й). Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко. — Голі й босі, хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник). хоч ляга́й та вмира́й і “про́бі” не кричи́. — Поля в іншого скибка, а в іншого й нічого, випасу нема, ліс дорогий!.. Тоді хоч лягай та вмирай і “пробі” не кричи (М. Коцюбинський). хоч ляж та й вмира́й. — Хоч ляж та й вмирай! — каже ця молодиця, як вони узялися полоти.— .. Ні, ні! — каже Галя,— ви не горюйте! (Марко Вовчок); // Немає сил терпіти, витримувати щось; дуже боляче. Коли міняється погода, то крутить усе тіло Нечипорове, ниють рани. Як застануть бригадира оці болі на полях — хоч лягай та помирай (М. Зарудний); — Ріже мене і пече попід боками.. Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник).

хоч мак (ма́ком) сій. 1. зі сл. ти́ша. Надзвичайна, велика. Тиша у лісі, хоч мак сій (І. Муратов). 2. зі сл. ти́хо. Дуже. У хаті стало так тихо, хоч мак сій (Панас Мирний); Тихо надворі, хоч мак сій. Не шелесне листочок, не схитнеться билиночка (Ю. Мушкетик).

хоч малю́й кого і без додатка. Хтось дуже гарний, вродливий і т. ін. Ну й дитина. Хоч малюй. Дивишся і не надивишся (З журналу). хоч на ка́рту малю́й. Які діти в людей бувають! Хоч на карту його малюй (О. Кундзич). хоч малю́й, хоч цілу́й, жарт. У гніву, зопалу не завважила (молодиця), що коло дверей стоїть такий галанець (елегантний хлопець) — хоч малюй, хоч цілуй (Марко Вовчок).

хоч ме́дом масти́ кого. Як не догоджай комусь, усе безрезультатно; не задобрити. Масти хлопа хоч медом, він вкусить, наче гадюка (М. Коцюбинський); — Покривав декого, думав покаються, та мужика хоч медом масти, а він вкусить (М. Стельмах).

хоч ми́чки мич з кого, жарт. Хтось добрий, покірний, слабохарактерний, безвольний і т. ін. Такий, хоч мички з нього мич (З усн. мови).

хоч мотузки́ (моту́ззя) крути́ з кого. Хто-небудь дуже, надто податливий, розчулений; піддається будь-якому впливу, будь-яким вимогам. І почала Хівря Наталцю розважати й голубити. Розумна дитина зараз розібрала, що тепер з матері хоч мотузки крути (Грицько Григоренко); — Та поїдемо, діду, бо я спішу .. Губи її витягувалися в шворочку .. і така вона була свята та божа, що хоч мотуззя з неї крути (Є. Гуцало).

хоч на вогні́ (вогне́м) печи́ кого. Що не роби кому-небудь. Такий уже чоловік був той Назар: усе йому жарти. Здається, хоч його на огні печи, він жартуватиме (Марко Вовчок); — І годі! Ні слова не скажу більш, Хоч ти мене вогнем печи (А. Головко).

хоч (на́дво́є) розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. для однієї людини. (Килина:) Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Леся Українка); — Максиме, як же ти двері навішуєш? — То покажіть,— просить Максим.— Мені ж треба йти ліжечка робити, хоч розірвись… (М. Зарудний); — А техніка ламається, а запчастин катма, а людей пучка, так що доводиться парити лоби, не скоро до хати приплентає. — Так, так,— підтакувала.— І Христя каже, що хоч розірвись (Є. Гуцало). хоч ру́ки розірви́. Хоч руки розірви! Тільки те й знай: тому їсти дай, того напувай (О. Ковінька). 2. Що не роби, все марно, безрезультатно. Так повелося на вічі — не захотіли слухати, хоч розірвися, не дадуть і рота роззявити (А. Хижняк).

хоч на ди́бу, зі сл. гото́вий. На будь-які випробування, неприємності; на все. Заради своєї Ліни батько готовий хоч на дибу, нічого для неї не шкодує (О. Гончар).

хоч на мі́сці погиба́й. Уживається для вираження досади, незадоволення з приводу дуже тяжкого чи безвихідного становища. — Але оте “молоде покоління” — Господи, се вже такі собаки, такі дзявкуни, що хоч на місці погибай! (І. Франко).

хоч на соба́ку (на хвіст соба́ці) лий (ви́лий), вульг. Дуже несмачний (про рідкі страви та напої). — Це,— каже, — не борщ, а кисла юшка, хоч на хвіст лий собаці! (П. Козланюк); Бульйон такий подали, такий, хоч на собаку вилий (З газети).

хоч на хвіст наступи́ кому. Хто-небудь дуже спокійний. Це на перший погляд Максим здається таким, якому хоч на хвіст наступи, а насправді за його нібито флегматичною зовнішністю криється людина залізної волі, рішучого характеру (З журналу); Усі вважали, що Андрієві хоч на хвіст наступи. Та сталося щось непередбачене: урівноваженого і незворушного, його мов хтось підоймою вибив із стільця (З газети).

хоч ноже́м ріж. 1. Дуже густий. — Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж (М. Стельмах). 2. що, зі сл. густи́й. Дуже, у великій мірі. Сметана густа, хоч ножем її ріж. ноже́м мо́жна рі́зати що, перен. Густа, ножем її можна різати, ніч налягала на окільні ліси і на Городища (В. Яворівський).

хоч об доро́гу вдар, зі сл. дурни́й. Дуже, надзвичайно. Дурний, хоч об дорогу вдар! (Укр.. присл..).

хоч обі́ддя гни, рідше зі словоспол. таки́й, що. Дуже товстий, дебелий, гладкий тощо. Товста (Олена), як бодня, а шия хоч обіддя гни (І. Нечуй-Левицький); У Миханові що не двір, то й виводок дітей. І такі опецькуваті, що хоч обіддя гни на них (М. Рудь); (Жук:) Отож у дядьків сини — як ночви, шиї — хоч обіддя гни! (А. Крижанівський).

хоч одни́м бо́ком, зі сл. підійти́, набли́зитися і т. ін. Трохи, найменшою мірою, якимсь чином. Щоб наблизитись хоч одним боком до того вимріяного соціалізму, зорганізували вони ще до імперіалістичної війни кооперативну друкарню (Ірина Вільде).

хоч одни́м о́ком, зі сл. подиви́тися, гля́нути, погля́нути, поба́чити і т. ін. Протягом короткого часу; побіжно, мимохідь. Хотілося б мені хоч на одну хвилину у своє село, хоч одним оком подивитися на його (на нього) (Панас Мирний); Ми, тоді ще зовсім маленькі, з хвилюванням проходили повз садиби Короленка, щоб хоч одним оком глянути на усіма нами шанованого письменника-правдолюбця (О. Ковінька); Хочеться мені хоч одним оком поглянути ще на Італію (М. Коцюбинський); — Так оце кортить сватів побачити хоч одним оком (Григір Тютюнник).

хоч о́ком світи́, зі сл. те́мно. Дуже. Темно, хоч оком світи, вітер бризкав холодною порошею (Ю. Смолич).

хоч о́ко (о́чі) ви́коли (ви́йми, ви́бий і т. ін.). Зовсім нічого не видно. У хаті зовсім стало темно, що хоч око виколи... (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ліс кругом, болото і поночі, хоч око виколи (Григір Тютюнник); Дівчинка йде серед ночі Лісом дрімучим одна. Темно, хоч виколи очі, Мертва стоїть тишина (В. Бичко); Ніч була темна-претемна, хоч око вийми (Легенди..); (Шеремета (входить):) Свисни ще раз, бо темно, хоч око вибий (Мирослав Ірчан); — Нічого ж не видно, хоч око вибери! (Є. Гуцало). хоч о́чі повико́люй. Темно, хоч очі повиколюй (М. Номис).

хоч па́льцями колупа́й. Густий, крутий (перев. про їжу). — Сметани чверть гладущика.., а кисляк такий, .. хоч пальцями колупай (М. Стельмах).

хоч пацюки́ (цуценя́т) бий, зневажл. Дуже повний, одутлий і т. ін. (перев. про обличчя). Пика, хоч пацюки бий (Укр.. присл..); Ясочка..,— злісно думав він, поглядаючи на кругленький живіт поета,— пика — хоч цуценят бий, а він — Ясочка (С. Васильченко); // Дуже негарний, непривабливий, неприємний. — Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць…— Гарна… мордою хоч пацюки бий (І. Нечуй-Левицький).

хоч петлю́ на ши́ю, кому і без додатка. Хто-небудь у відчаї, у безвихідному становищі, комусь дуже тяжко. — Думка така була: пораджуся з матір’ю, та ноги на плечі — і світ за очі. Десь та пристану до людей, а тут мені невмоготу: прямо — хоч петлю на шию (О. Кониський).

хоч під гре́блю. Уживається для вираження досади, страждань, відчаю і т. ін. у зв’язку із важким становищем; безвихідь. Ще під будень сяк-так на роботі.. А як вечір настане або свято, або зостався хто який день без роботи… Хоч під греблю!.. (Панас Мирний).

хоч плач, хоч скач. 1. Уживається для вираження марності чиїхось зусиль, неможливості, безсилля зробити, вдіяти що-небудь; що не роби. Як стане було той Гопченко гопки, то вже не зіб’єш його нічим,— хоч плач, хоч скач, а зробить, як сказав (Ю. Яновський). 2. Уживається для вираження скрутного або безвихідного становища, коли не можна щось змінити, переінакшити. Машину цю створили винахідники .. Склали договір на роботу, а тепер хоч плач, хоч скач! (П. Автомонов).

хоч покоти́, зі сл. нема́. Абсолютно, зовсім. — Спробуй .. купити в нашому районі соснову або дубову дошку! Нема ніде, хоч покоти (П. Автомонов).

хоч покоти́ся. Дуже чисто, начисто. “Ви вже, татусю, своє одробили, годі вам поратись”. Та й попорає (Василь), і повичищає всюди, двір вичистить, вимете, хоч покотись (Ганна Барвінок).

хоч провали́ся. 1. з ким—чим і без додатка. Уживається на означення невміння, невправності в чому-небудь, безпорадності і т. ін. А от худобі ніяк ради не вміла дати, хоч провались з нею (А. Головко). 2. Уживається для вираження бажання зникнути звідкись. Неприємно, хоч провались (З усн. мови).

хоч про́ти ше́рсті гладь (не вку́сить). Дуже лагідний, податливий, спокійний. (Микита:) Розумний парубок (Семен)! .. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь, не вкусе (не вкусить)! (М. Кропивницький).

хоч ріж (рі́жте) кого. Уживається для вираження впертості, непоступливості чи стійкості кого-небудь. — Не встає (верблюд)? — Спитав (чоловік). — Хоч ріж його, проклятого!.. (С. Олійник); — Не дам, каже, розписок, хоч ріжте, а то ще й на суді покажу, що нікому нічого не позичав (М. Старицький). хоч би рі́зали. — От мовчав би! — озвався Корній до Семена тремтячим здавленим голосом, — і чого ти заводиш, як тая баба? Хоч би мене різали, я б не плакав (Леся Українка). хоч ріж і печи́ на вогні́. Кожен уповноважений у Веселоярську тепер заявляв, що не старший за тридцять років, хоч ти його ріж і печи на вогні (П. Загребельний).

хоч свічки́ ліпи́ з кого і без додатка. М’який, не дуже принциповий, слабохарактерний і т. ін. (про людину). Було видно: не характер в Антоніни Никонівни — віск. З неї хоч свічки ліпи (Ю. Збанацький).

хоч святи́х вино́сь (із ха́ти). Неможливо витерпіти, витримати щось. Скрізь клопіт, халепа, сто лих! Так в мідні клекотить гарячій, Так в кабаці кричить піддячий, Як кажуть, хоть (хоч) винось святих (І. Котляревський); Коли до дядька Володимира хто звертався з позичкою, він спочатку ставав глухим, а далі або мовчав, або таке молов, що хоч святих винось із хати (М. Стельмах); — Якось гаман висунувся — впав на підлогу, і дід, прокинувшись, підняв такий лемент, що хоч святих із хати винось (А. Дімаров).

хоч соба́к в’яжи́, зі словоспол. так, що. Уживається для підсилення дії; дуже. — Від хуртовини поховалися, та вже там (на печі) і сидимо. А дітям і сподобалося.. Бо хату так вистудило, що хоч собак в’яжи (В. Речмедін).

хоч соки́ру ві́шай. Немає чим дихати, дуже душно. — Дим стояв у залі, хоч сокиру вішай (І. Нечуй-Левицький); — Надимів за годину, хоч сокиру вішай! (В. Бабляк); Прибирайте з столу свої люльки та недокурки. І вікно відчиніть. Диму ж, хоч сокиру вішай (В. Кучер).

хоч (сядь та й (ти)) плач. Уживається для вираження скрутного або безвихідного становища, відчаю, досади і т. ін. Поривається бігти Катря, а ноги мов самі прикипіли до землі. Ніяк не несуть, хоч плач (В. Кучер); (Федір:) Тепер з одною конячкою ніхто в супрягу не приймає — хоч сядь та й плач (І. Карпенко-Карий); Знову .. дощ. Хоч ти плач (В. Мисик).

хоч (ти) лу́сни. 1. За будь-яких обставин, умов; неодмінно, обов’язково. — Як же поляже кармазин, тоді дочку нам подавай, хоч лусни! Не сховаєшся од нас (П. Куліш); Було так: як оце прийдуть жнива, то всіх жінок повигонять на степ жати. І ото як вигонять, .. то .. хоч лусни, а до вечора щоб вижав (Нар. опов.). 2. із запереч. дієсл. Незважаючи ні на які старання, зусилля; ні за яких умов, обставин; нізащо. — Ніяка собака до помочі не стала, хоч ти лусни (Дніпрова Чайка); — Не пущу! Хоч ти тут лусни! (Я. Мамонтов); — Більше того, що дають наші прилади, вони не дадуть, хоч лусни (Ю. Шовкопляс).

хоч уби́й (уби́йте). Уживається для вираження неможливості здійснити, зрозуміти, збагнути і т. ін. що-небудь. — Тепло, затишно, привітно… А от не засну, хоч убий (Григорій Тютюнник); Як ми його проминули, хоч убий, не втямлю! (І. Головченко і О. Мусієнко).

хоч у во́ду. Уживається для підкреслення безвихідного становища кого-небудь. Отак тепер Не знає, де дітись, Титарівна... Хоч у воду, Аби до Микити... (Т. Шевченко).

хоч у во́ду скачи́ (стриба́й). 1. Уживається для вираження готовності будь-що зробити для кого-небудь. А як усміхнеться (Марічка), ще й з-під лоба гляне, “хоч скачи у воду” — кажуть парубки (З пісні). 2. Уживається для вираження безвихідного становища. Нічого не можу подіяти з тим бешкетником, хоч у воду скачи (З усн. мови).

хоч у ву́хо бгай (клади́) кого і без додатка. 1. Дуже лагідний, покірний, податливий і т. ін. хто-небудь. Диво дивне сталося з Йосипом: то бувало нікому на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай. Слухняний та покірний Йосип! (Панас Мирний). 2. з прикм. Дуже, у великій мірі. — Я його, писаря, знаєте, запросив кілька разів до себе, .. почастував наливкою та добрим спотикачем, і писар став такий добрий, хоч у вухо бгай! (І. Нечуй-Левицький); Оришка мене… побоюється. Стає добра, м’яка, хоч у вухо її клади, і в усьому мене слухається (О. Гончар).

хоч умри́. 1. Обов’язково, незважаючи ні на що; що б там не було, у будь-якому випадку. Має (Кульбака) непереборне бажання тікати. В нього це ніби ідея фікс: на волю, хоч умри! (О. Гончар). 2. Уживається для підкреслення неможливості здійснити що-небудь, зрозуміти, збагнути щось. Треба було її заспокоїти, але прокляті слова! Завжди .. юрбою товпляться на кінчику язика. А тут — хоч умри! (С. Журахович).

хоч у петлю́ (у за́шморг) лізь. Уживається для вираження відчаю у дуже складному, безвихідному становищі; немає виходу. Потрапив у таку халепу, що хоч у петлю лізь (З журналу); — Я мислю собі так, же (що) як доскочать сюди гайдамаки, ото ж буде… Місіонери, можні колегіанти розбіжаться хто куди, а мені хоч у зашморг лізь (М. Сиротюк).

хоч у ра́мці (ря́мця) вправ кого. Хто-небудь дуже гарний, вродливий. Зате в Степана Семеновича дочки — кожну хоч у рямця вправ (Панас Мирний).

хоч (хоча́) би тру́пом ліг. За будь-яких обставин (намагатися досягти чого-небудь); будь-якою ціною, будь-що. Він такий, що доб’ється свого, хоч би, як говориться, трупом ліг, хоч і дорогою ціною (З журналу). хоча́ би тру́пом всі лягли́. Таку побачивши утрату, Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату, Хоча би трупом всі лягли (І. Котляревський).

хоч хто. Кожний, всякий, будь-хто. Почув би ти, що Шпак розумний каже.— Завидно стане хоч кому (Л. Глібов); Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе, й боявся… боявся за Христю!.. (Панас Мирний); — Нічого не скажеш,— крутив головою Мусій,— біда хоч кого навчить на скрипку грати… (Л. Первомайський).

хоч (чи, ні, ані́) верть хоч (чи, ні, ані́) круть. Що не роби, нічого не вдієш, ніщо не допоможе, немає виходу із скрутного становища. Умира обиватель — Хоч верть, а хоч круть. А поети ж бува, Що й по смерті живуть (Б. Олійник); Розкажи (ластівочко): чи й там, як тута, Пекло скрізь — ні верть ні круть (П. Грабовський). хоч круть хоч верть. Руба поставив (Тарас) питання: “Хочеш за мене заміж чи ні?” Отут мені хоч круть хоч верть (І. Муратов); — Звужується кільце, як шагреньова шкіра,— говорив Іван Антонович.— Тепер їм хоч круть хоч верть, то... Він подивився на Черниша і чекав: —... то під нашою міною смерть,— кінчив Черниш (О. Гончар). хоч круть-ве́рть, хоч верть-кру́ть. — Ох, Оксанко, і намучилась ж я з ним (дідусем), ох і намучилась. Вже я мовчу, вже я й набираю води в рот — все одно хоч круть-верть, хоч верть-круть, а він виведе тебе з останнього терпіння (Ю. Збанацький). ні круть ані́ верть. — Дарма ти мені згадуєш дохтора (доктора) завше .. Тут не зарадиш: ні круть ані верть (Д. Павличко).

хоч що. Усе без винятку, абсолютно все. Хлопець такий здібний, що хоч що зробить (З усн. мови). що хоч. — Та він на що хоч піде, аби його мати не плакала (Панас Мирний).