хрест

Хрест, -та

м.

1) Крестъ. Віру християнську під нозі підтопчи, хрест на собі поламни. Дума. Нема Гонти, нема йому хреста, ні могили. Шевч. 207. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив і хрести позолотив. МВ. І. 65. хресто́м благословити. Осѣнить крестомъ. хреста покладати. Креститься, осѣнять себя крестомъ. у хрест увести. Окрестить. Ном. № 9501. Учора ізвечора сина вродила, ік білому світу у хрест увела. Чуб. V. 467. у хрест увійти. Окреститься, быть окрещеннымъ. ХС. ІІІ. 52.

2) Также и мн. хрести. Печенье въ формѣ креста, которое пекутъ на крестопоклонной недѣлѣ. Хрест одвезти на ниву, що печуть на хрестці. Сим. 204.

3) Рукоять сабли. Зразу — черк! пополам обидві шаблі. Козаки з досади покидали об землю й хрести. К. ЧР. 167.

4) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 192, на вышивкѣ. Чуб. VII. 427.

5) Одно изъ созвѣздій. Чуб. І. 14. раст.

6)петрі́в. Lathraea squamaria L. ЗЮЗО. І. 126.

7)собачий. Когда борятся два на два и одной парѣ удастся свалить противниковъ одного на другого, то это и называется скласти на собачий хрест. Кіевск. у.

8) мв. Трефи (въ картахъ).

9) мн. = хрестини. Мил. 22. ум. хрестик, хрестичок, хре́щик.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хрест — хрест іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хрест — д. криж; (шаблі) держак; (на грудях) орден, відзнака; (для підпертя) хрестовиння, перехрестя, сов. хрестовина; (на папері) хрестик, галочка; (тяжкий) П. доля, призначення, муки, страждання; хрещик. Словник синонімів Караванського
  3. хрест — див. держак; кінець Словник синонімів Вусика
  4. хрест — [хрест] хреиста, м. (на) хреис'т'і, мн. хреисти, хреис'т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. хрест — ХРЕСТ, а́, ч. 1. Предмет і символ культу християнської релігії, у вигляді стриженя з однією або кількома поперечками у верхній половині (за євангелієм на стовпі з перехрестям був розіп'ятий Ісус Христос). Словник української мови у 20 томах
  6. хрест — хрест: ◊ як з хресга́ знятий про хвору, змарнілу, виснажену людину (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. хрест — У церкві обносився хрест, а на попові ряса. Про стару і бідну церкву. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. хрест — А, ч. Погана або негарна людина. Щось не вселяє мені довіри цей хрест. Мутний тип. Словник сучасного українського сленгу
  9. хрест — (-а) ч.; мол. Хрещатик. Зустрілися на Хресті. Словник жарґонної лексики української мови
  10. хрест — -а, ч. 1》 Предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. хрест — 1. у давнину знаряддя страти рабів і злочинців; 2. орнаментальний мотив і символічний знак, у більшості культур відомий здавна; після страти... Універсальний словник-енциклопедія
  12. хрест — алю́р три хрести́. Уживається переважно як спонукання до дії, руху в значенні: вперед! дуже швидко! негайно! — Діду Кузьма, нате зведення і не баріться... — Алюр три хрести,— схопив дід палку і почвалав до сільради (В. Фразеологічний словник української мови
  13. хрест — НА́ВХРЕСТ (у вигляді хреста), ХРЕСТ-НА́ВХРЕСТ (ХРЕСТ-НА́ХРЕСТ розм.), НАВПЕРЕХРЕ́СТ, ХРЕСТО́М, ХРЕСТОПОДІ́БНО книжн., ВПЕРЕ́ХРЕСТ (УПЕРЕ́ХРЕСТ) рідше, НАО́ХРЕСТ рідко, О́ХРЕСТ рідко. Словник синонімів української мови
  14. хрест — Хрест, хреста́, на хресті́; хрести́, -сті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. хрест — ХРЕСТ, а́, ч. 1. Предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині (за євангельською легендою, на стовпі з перехрестям був розіп’ятий Христос). Умираючи, казав [Гриць], .. Словник української мови в 11 томах
  16. хрест — 1. Знак, орнаментальний мотив, що в сиву давнину з'явився у зв'язку з солярним культом. Розташований в колі являвся космогонічним символом чотирьох пір року, чотирьох начал Всесвіту (додатково див. "Атлантиди хрест", "Венери круг", гаммадіон). Архітектура і монументальне мистецтво