хрест
-а, ч.
1》 Предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині.
|| Молитовний жест християн – знак, що нагадує такий предмет, зображується перехресним рухом особливим чином складених пальців правої руки.
Наперсний хрест — нагрудний хрест.
Держати до хреста дитину — тримати дитину під час обряду хрещення; бути хрещеним батьком або хрещеною матір'ю.
Хреста немає на кому — про безсовісну, безчесну людину.
2》 Відзнака, орден, що має форму такого предмета.
Георгіївський хрест — орден, яким нагороджували в дореволюційній Росії генералів і офіцерів за бойові заслуги та за вислугу років.
3》 Предмет у вигляді фігури з двох планок, брусків, смужок і т. ін., які перетинаються між собою.
|| Держак шаблі.
|| чого. Те саме, що хрестовина 1).
|| Мітка, знак такої форми.
Червоний Хрест — міжнародна організація, створена для надання допомоги населенню, що страждає від війни та стихійних лих.
4》 Спосіб вишивання перехресними стібками.
|| Елемент орнаменту.
|| у знач. присл. хрестом, хрестами. Таким способом, коли стібки перехрещуються.
Болгарський хрест — спосіб ручного вишивання, при якому перехрещуються дві пари стібків.
5》 перен. Страждання, випробування, що випали на чиюсь долю.
Нести [свій] хрест — терпляче зносити страждання, випробування долі.
6》 у знач. присл. хрестом.
Петрів хрест бот. — рід багаторічних трав'янистих рослин, окремі види яких паразитують на коренях ліщини, вільхи, бука.
Значення в інших словниках
- хрест — хрест іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хрест — д. криж; (шаблі) держак; (на грудях) орден, відзнака; (для підпертя) хрестовиння, перехрестя, сов. хрестовина; (на папері) хрестик, галочка; (тяжкий) П. доля, призначення, муки, страждання; хрещик. Словник синонімів Караванського
- хрест — див. держак; кінець Словник синонімів Вусика
- хрест — [хрест] хреиста, м. (на) хреис'т'і, мн. хреисти, хреис'т'іў Орфоепічний словник української мови
- хрест — ХРЕСТ, а́, ч. 1. Предмет і символ культу християнської релігії, у вигляді стриженя з однією або кількома поперечками у верхній половині (за євангелієм на стовпі з перехрестям був розіп'ятий Ісус Христос). Словник української мови у 20 томах
- хрест — хрест: ◊ як з хресга́ знятий про хвору, змарнілу, виснажену людину (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хрест — У церкві обносився хрест, а на попові ряса. Про стару і бідну церкву. Приповідки або українсько-народня філософія
- хрест — А, ч. Погана або негарна людина. Щось не вселяє мені довіри цей хрест. Мутний тип. Словник сучасного українського сленгу
- хрест — (-а) ч.; мол. Хрещатик. Зустрілися на Хресті. Словник жарґонної лексики української мови
- хрест — 1. у давнину знаряддя страти рабів і злочинців; 2. орнаментальний мотив і символічний знак, у більшості культур відомий здавна; після страти... Універсальний словник-енциклопедія
- хрест — алю́р три хрести́. Уживається переважно як спонукання до дії, руху в значенні: вперед! дуже швидко! негайно! — Діду Кузьма, нате зведення і не баріться... — Алюр три хрести,— схопив дід палку і почвалав до сільради (В. Фразеологічний словник української мови
- хрест — НА́ВХРЕСТ (у вигляді хреста), ХРЕСТ-НА́ВХРЕСТ (ХРЕСТ-НА́ХРЕСТ розм.), НАВПЕРЕХРЕ́СТ, ХРЕСТО́М, ХРЕСТОПОДІ́БНО книжн., ВПЕРЕ́ХРЕСТ (УПЕРЕ́ХРЕСТ) рідше, НАО́ХРЕСТ рідко, О́ХРЕСТ рідко. Словник синонімів української мови
- хрест — Хрест, хреста́, на хресті́; хрести́, -сті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хрест — ХРЕСТ, а́, ч. 1. Предмет і символ культу християнської релігії, який являє собою стрижень з однією або кількома поперечками у верхній половині (за євангельською легендою, на стовпі з перехрестям був розіп’ятий Христос). Умираючи, казав [Гриць], .. Словник української мови в 11 томах
- хрест — 1. Знак, орнаментальний мотив, що в сиву давнину з'явився у зв'язку з солярним культом. Розташований в колі являвся космогонічним символом чотирьох пір року, чотирьох начал Всесвіту (додатково див. "Атлантиди хрест", "Венери круг", гаммадіон). Архітектура і монументальне мистецтво
- хрест — Хрест, -та м. 1) Крестъ. Віру християнську під нозі підтопчи, хрест на собі поламни. Дума. Нема Гонти, нема йому хреста, ні могили. Шевч. 207. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив і хрести позолотив. МВ. І. 65. хресто́м благословити. Словник української мови Грінченка