чайка

Чайка, -ки

ж.

1) Птица: пигалица, чибисъ, Vanellus cristatus. Большая Энциклопедія, XV. 153. Вибірається, як чайка за море. Ном. № 10964. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Рудч. Чп. 88.

2) Родъ запорожской лодки. Тільки три чайки, слава Богу, отамана курінного, сироти Степана молодого сине море не втопило. Шевч. 255. ум. чаєчка. Чуб. V. 763. Замигтіло щось оддалік, ніби чорна чаєчка. МВ. І. 141.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чайка — I Морський водоплавний птах; птах, що селиться на узбережжі річок, озер, зрідка живе також у лісах та чагарниках. А на морі... Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі (Леся Українка); Десь над болотцем чайка озвалась (Л. Літературне слововживання
  2. чайка — д. мева, (запорізька) див. ЧОВЕН, чаєчка Словник синонімів Караванського
  3. чайка — [чайка] чайкие, д. і м. чайц'і, мн. чайкие/ чайки, чайок дв'і чайкие Орфоепічний словник української мови
  4. чайка — ЧА́ЙКА¹, и, ж. 1. Морський водоплавний птах родини сивкових з короткими ногами і густим оперенням; чибіс. Така тут земля. А на морі... Словник української мови у 20 томах
  5. чайка — ча́йка 1 іменник жіночого роду, істота птах * Але: дві, три, чотири ча́йки ча́йка 2 іменник жіночого роду човен Орфографічний словник української мови
  6. чайка — ча́йка вул. дівчина (м, ср, ст)|| = дівчина ◊ йти на ча́йкі іти ввечері за місто підстерігати закохані пари (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. чайка — (-и) ж. 1. крим. Людина, яка швидко і багато їсть. БСРЖ, 663; СЖЗ, 111. 2. тюр. Тюрма; виправно-трудова установа. БСРЖ, 663; СЖЗ, 111. Словник жарґонної лексики української мови
  8. чайка — I -и, ж. 1》 Морський водоплавний птах родини сивкових. 2》 Перев. наземний денний птах ряду сивоподібних, що селиться на узбережжі річок, озер, зрідка живе також у чагарниках та лісах. 3》 розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. чайка — Болотяно-луговий птах, поширений в Євразії; однією з перших сповіщає про прихід весни; довж. бл. 34 см; на голові характерний чуб; охороняється. Універсальний словник-енциклопедія
  10. Чайка — див. Чайка, Тетяна Олексіївна Філософський енциклопедичний словник
  11. чайка — I. ЧА́ЙКА (водоплавний птах родини сивкових), РИБА́ЛКА розм., РИБОЛО́В розм., РИБА́ЧКА діал., ТИГИ́ТКА діал., МЕ́ВА діал. Чайка летить проти бурі З парусом білим врівні (А. Малишко); Пливуть собі та співають; Рибалка літає... (Т. Словник синонімів української мови
  12. Чайка — Ча́йка, -ки, -ці (прізв.). Ча́йчин, -чина, -чине Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. чайка — ЧА́ЙКА¹, и, ж. 1. (Vanellus vanellus L.). Морський водоплавний птах родини сивкових. Така тут земля. А на морі… Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі, мов згубу на нас вони кличуть (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах