1. Словник української мови в 11 томах

чайка

ЧА́ЙКА¹, и, ж.

1. (Vanellus vanellus L.). Морський водоплавний птах родини сивкових.

Така тут земля. А на морі… Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі, мов згубу на нас вони кличуть (Л. Укр., І, 1951, 308);

— На тому морі білі пароплави і хмари чайок… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 8);

А може, просто грається [чайка] над морем, ..добру годину віщуючи, як у тій морській приказці: чайка сіла на воду, жди моряк погоду… (Кучер, Голод, 1961, 194).

2. (Larus ridibundus L.). Перев. наземний денний птах ряду сивоиодібних, що селиться на узбережжі річок, озер, зрідка живе також у чагарниках та лісах.

Десь над болотцем чайка обізвалась. Як обзивалася колись давно… (Гл., Вибр., 1951, 85);

Разом з хлопцями Антося любила видирати у верболозі гнізда чайок (Донч., Секрет, 1947, 76);

Тирло — невеличкий, порослий травою острівець посеред Ташані. Кубляться та чепуряться на ньому домашні гуси та качки, сідають на спочинок перелітні журавлі, в’ють гнізда лугові чайки (Тют., Вир, 1964, 47);

*У порівн. Марина, мов голодна чайка, на все поле заскиглила (Мирний, IV, 1955, 224);

Дівочий голос доліта ласкавий, Як біла чайка з синіх берегів (Рильський, III, 1961, 294);

В грудях чайкою билася тривога (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 11);

Коли вона [Христя], запаморочена болем втрати, билася чайкою над трупами своїх єдиних у світі рідних, хтось схопив її ззаду за коси (Речм., Весн. грози, 1961, 69).

3. розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні).

Не бачу її [Мані] ніколи в вікні, коли минаю її хату, але відчуваю, що вона… та моя чайка, десь коло котрогось сидить, похилена, може, над яким шитвом, думаючи про мене (Коб., III, 1956, 272);

*Образно. Україно — чайко ніжна! Україно — орле дужий! (Гур., Друзі.., 1959, 9).

ЧА́ЙКА², и, ж., іст. Бойовий довбаний човен запорізьких козаків з вітрилами та веслами, обшитий зовні дошками або очеретом для кращої плавучості й захисту від ворога.

— Благослови, отамане, Чайки поспускати Та за Тендер погуляти, Турка пошукати (Шевч., І, 1951, 284);

Січ мала свій флот з човнів, які звалися чайками, або байдаками (Іст. УРСР, І, 1953, 165);

Козацькі «чайки» мали довжину близько 20 м, ширину 3-4 м та 20-40 весел (Знання.., 3, 1970, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чайка — I Морський водоплавний птах; птах, що селиться на узбережжі річок, озер, зрідка живе також у лісах та чагарниках. А на морі... Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі (Леся Українка); Десь над болотцем чайка озвалась (Л. Літературне слововживання
  2. чайка — д. мева, (запорізька) див. ЧОВЕН, чаєчка Словник синонімів Караванського
  3. чайка — [чайка] чайкие, д. і м. чайц'і, мн. чайкие/ чайки, чайок дв'і чайкие Орфоепічний словник української мови
  4. чайка — ЧА́ЙКА¹, и, ж. 1. Морський водоплавний птах родини сивкових з короткими ногами і густим оперенням; чибіс. Така тут земля. А на морі... Словник української мови у 20 томах
  5. чайка — ча́йка 1 іменник жіночого роду, істота птах * Але: дві, три, чотири ча́йки ча́йка 2 іменник жіночого роду човен Орфографічний словник української мови
  6. чайка — ча́йка вул. дівчина (м, ср, ст)|| = дівчина ◊ йти на ча́йкі іти ввечері за місто підстерігати закохані пари (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. чайка — (-и) ж. 1. крим. Людина, яка швидко і багато їсть. БСРЖ, 663; СЖЗ, 111. 2. тюр. Тюрма; виправно-трудова установа. БСРЖ, 663; СЖЗ, 111. Словник жарґонної лексики української мови
  8. чайка — I -и, ж. 1》 Морський водоплавний птах родини сивкових. 2》 Перев. наземний денний птах ряду сивоподібних, що селиться на узбережжі річок, озер, зрідка живе також у чагарниках та лісах. 3》 розм. Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. чайка — Болотяно-луговий птах, поширений в Євразії; однією з перших сповіщає про прихід весни; довж. бл. 34 см; на голові характерний чуб; охороняється. Універсальний словник-енциклопедія
  10. Чайка — див. Чайка, Тетяна Олексіївна Філософський енциклопедичний словник
  11. чайка — I. ЧА́ЙКА (водоплавний птах родини сивкових), РИБА́ЛКА розм., РИБОЛО́В розм., РИБА́ЧКА діал., ТИГИ́ТКА діал., МЕ́ВА діал. Чайка летить проти бурі З парусом білим врівні (А. Малишко); Пливуть собі та співають; Рибалка літає... (Т. Словник синонімів української мови
  12. Чайка — Ча́йка, -ки, -ці (прізв.). Ча́йчин, -чина, -чине Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. чайка — Чайка, -ки ж. 1) Птица: пигалица, чибисъ, Vanellus cristatus. Большая Энциклопедія, XV. 153. Вибірається, як чайка за море. Ном. № 10964. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Рудч. Чп. 88. 2) Родъ запорожской лодки. Словник української мови Грінченка