чай

ЧАЙ, ю, ч.

1. Південна вічнозелена рослина (дерево або кущ), із висушеного і спеціально обробленого листя якої приготовляють ароматний напій.

Чай — вологолюбна рослина, його вирощують у східній частині Гімалайських передгір’їв, а також на приморських схилах Східних і Західних Гат, де буває багато опадів, а температура повітря не дуже висока (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 186).

2. Висушене і спеціально оброблене листя цієї рослини, яке вживається для приготування ароматного напою.

Шили [вони] з того шмаття маненькі торбиночки і накладали в них всякі принесені з собою речі: пачечки з тютюном, теплі шкарпетки, чай і цукор (Смолич, II, 1958, 21);

Нам давали на пайок такий пресований чай у плитках (Донч., V, 1957, 571);

*У порівн. Прив’ялене сіно пахне, як чай (Чорн., Визвол. земля, 1959, 70).

Зеле́ний чай див. зеле́ний;

Чо́рний чай див. чо́рний.

3. Ароматний напій (перев. гарячий), настояний на листі цієї рослини.

Турн, по воєнному звичаю, З горілкою напившись чаю, Сказать попросту, п’яний спав (Котл., І, 1952, 178);

Змерзлий на ганку майор охоче повернувся в кімнату і, щоб зогрітися, взяв склянку гарячого чаю, долив його ромом і одразу перехилив у горло (Тулуб, В степу.., 1964, 222);

// Напій, настояний на листі, цвіту або стеблі деяких запашних рослин, що вживається замість настою цієї рослини.

На столі вже стояли, паруючі млинці і чай, настояний на м’яті (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 55);

Чай, виготовлений з квітів глоду, при тривалому вживанні знижує кров’яний тиск (Хлібороб Укр., 9, 1968, 44).

4. перен. Те саме, що чаюва́ння.

На чай вечірній запрохав я того черця, що стрів мене вкраїнським привітанням (Коцюб., III, 1956, 143);

Голосний тут залунав дзвінок: на осоружний скликають чай (Тич., І, 1957, 227).

На чай дава́ти (да́ти) — давати чайові.

[Оксюша:] Голубчику, поможи мені! Я тобі на чай дам! (Мам., Тв., 1962, 331);

На чай запро́шувати (запроси́ти) — запрошувати в гості, на чаювання.

Водили нас скрізь по всіх кімнатах, все показали, а потому запросили на чай (Коцюб., II, 1956, 420);

За ча́єм — під час чаювання.

Всі за чаєм сиділи й розмову Про любов між собою вели (Л. Укр., IV, 1954, 88);

І за чаєм він думав, що Вірненькому треба придбати збрую і перевести до нового станка, бо це виїзний кінь (Тют., Вир, 1964, 414).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чай — ЧАЙ, ю, ч. 1. Південна вічнозелена багаторічна рослина (дерево або кущ) родини чайних, із висушеного і спеціально обробленого листя якої приготовляють ароматний напій. Словник української мови у 20 томах
  2. чай — чай іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. чай — -ю, ч. 1》 Південна вічнозелена рослина (дерево або кущ), із висушеного і спеціально обробленого листя якої приготовляють ароматний напій. 2》 Висушене і спеціально оброблене листя цієї рослини, яке вживається для приготування ароматного напою. Зелений чай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чай — Вічнозелені дерева й кущі родини чайних; наркотична рослина; кущ вис. до 5 м — ч. китайський, або дерево — ч. асамський (ч. індійський), часто вважають за видозміну ч. китайського, та їхні гібриди: ч. грузинський... Універсальний словник-енциклопедія
  5. чай — на чай, зі сл. дава́ти, оде́ржувати і под. Гроші як винагорода за дрібні послуги (офіціантові, швейцарові і т. ін.). — Тю, дурна!. Подаси панові шубу абощо, то й на чай получиш (дістанеш) (В. Фразеологічний словник української мови
  6. чай — Чай, ча́ю, ча́єві, ча́єм, у ча́ї і у чаю́; чаї́, чаї́в, чая́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чай — Чай, ча́ю м. Чай. Чай пити. Рудч. Ск. Т. 33. Словник української мови Грінченка