чайка

ЧА́ЙКА¹, и, ж.

1. Морський водоплавний птах родини сивкових з короткими ногами і густим оперенням; чибіс.

Така тут земля. А на морі... Чайки якось хижо кигичуть, злу радість я чую в тім хорі, мов згубу на нас вони кличуть (Леся Українка);

– На тому морі білі пароплави і хмари чайок... (М. Чабанівський);

А може, просто грається [чайка] над морем, .. добру годину віщуючи, як у тій морській приказці: чайка сіла на воду, жди моряк погоду... (В. Кучер);

* У порівн. Вибирається, як чайка за море (прислів'я).

2. Болотяно-луговий птах ряду сивоподібних, що селиться на узбережжі річок, озер, зрідка живе також у чагарниках і лісах.

Разом з хлопцями Антося любила видирати у верболозі гнізда чайок (О. Донченко);

Тирло – невеличкий, порослий травою острівець посеред Ташані. Кубляться та чепуряться на ньому домашні гуси та качки, сідають на спочинок перелітні журавлі, в'ють гнізда лугові чайки (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Марина, мов голодна чайка, на все поле заскиглила (Панас Мирний);

Дівочий голос доліта ласкавий, Як біла чайка з синіх берегів (М. Рильський);

В грудях чайкою билась тривога (М. Ю. Тарновський);

Коли вона [Христя], запаморочена болем втрати, билася чайкою над трупами своїх єдиних у світі рідних, хтось схопив її ззаду за коси (В. Речмедін);

Чайки вигрібають ямку де-небудь на березі, просто на землі; наносять ломаччя, сміттячка й тоді несуться (О. Воропай).

3. перен., розм. Про дівчину, жінку (перев. пестл. при звертанні).

Не бачу її [Мані] ніколи в вікні, коли минаю її хату, але відчуваю, що вона... та моя чайка, десь коло котрогось сидить, похилена, може, над яким шитвом, думаючи про мене (О. Кобилянська);

* Образно. Україно – чайко ніжна! Україно – орля дуже! (О. Гуреїв);

// Про одиноку жінку; вдову.

Але найбільш точним, на нашу думку, є переспів плачу Ярославни в однойменній поезії Т.Г. Шевченка: – Полечу, каже, зигзицею, Тією чайкою – вдовицею (з наук. літ.).

ЧА́ЙКА², и, ж., іст.

Бойовий човен запорізьких козаків у ХVІ – ХVІІ ст. з вітрилами та веслами, обшитий зовні дошками або очеретом та осмолений для кращої плавучості й захисту від ворога.

– Благослови, отамане, Чайки поспускати Та за Тендер погуляти, Турка пошукати (Т. Шевченко);

Січ мала свій флот з човнів, які звалися чайками, або байдаками (з наук. літ.);

Козацькі “чайки” мали довжину близько 20 м, ширину 3–4 м та 20–40 весел (із журн.);

На чайках запорожці здійснювали сміливі плавання по Чорному і Азовському морях, вступаючи в бої з татарами і турками (з наук.-попул. літ.).

ЧА́ЙКА³, и, ж. (з великої літери).

Рамний легковий автомобіль із кузовом на зразок лімузина.

“Чайка”, легковий автомобіль, що випускається з 1959 р. (з наук.-попул. літ.).