1. Словник української мови Грінченка

чуйно

Чуйно

нар.

1) Чутко. Чуйно наслухають. Млак. 85. Я серцем чуйно ті печалі чую. К. Дз. 200.

2) Бдительно.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чуйно — ЧУ́ЙНО. Присл. до чу́йний. З-під волохатих брів кидають очі далекий погляд, а вуха чуйно вбирають в себе найменший звук (М. Коцюбинський); І чуйно слух напружений хлопчини Ловив оцей, з дитинства знаний клич (М. Словник української мови у 20 томах
  2. чуйно — чу́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. чуйно — Присл. до чуйний. || Те саме, що пильно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. чуйно — Чу́йно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. чуйно — ЧУ́ЙНО. Присл. до чу́йни́й. З-під волохатих брів кидають очі далекий погляд, а вуха чуйно вбирають в себе найменший звук (Коцюб., II, 1955, 68); І чуйно слух напружений хлопчини Ловив оцей, з дитинства знаний клич (Бажан, Вибр. Словник української мови в 11 томах