чуйно

Значення в інших словниках

1. чуйно — ЧУ́ЙНО. Присл. до чу́йний. З-під волохатих брів кидають очі далекий погляд, а вуха чуйно вбирають в себе найменший звук (М. Коцюбинський); І чуйно слух напружений хлопчини Ловив оцей, з дитинства знаний клич (М. Словник української мови у 20 томах
2. чуйно — Присл. до чуйний. || Те саме, що пильно. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. чуйно — Чу́йно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. чуйно — ЧУ́ЙНО. Присл. до чу́йни́й. З-під волохатих брів кидають очі далекий погляд, а вуха чуйно вбирають в себе найменший звук (Коцюб., II, 1955, 68); І чуйно слух напружений хлопчини Ловив оцей, з дитинства знаний клич (Бажан, Вибр. Словник української мови в 11 томах
5. чуйно — Чуйно нар. 1) Чутко. Чуйно наслухають. Млак. 85. Я серцем чуйно ті печалі чую. К. Дз. 200. 2) Бдительно. Словник української мови Грінченка