1. Словник української мови Грінченка

чутно

Чутно́

нар. Слышно. Мир. ХРВ. 7. Не чутно ні однісінького півня. Г. Барв. 464. Чутно йому, що пані плаче за стіною. МВ. (О. 1862. III. 55). Вже скільки годів пройшло, а його все не чутно, того Якима. Рудч. Ск. Чутно з покоїв, як там сміються. МВ. ІІ. 43.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чутно — пр., як пр. чути, чувати; (ледь) відчутно; (чим) неос. тхне, відгонить. Словник синонімів Караванського
  2. чутно — ЧУ́ТНО. 1. Присл. до чу́тний. Ледве чутно знов поспитала [удова]: – Галю, Дніпро ж бо не шумить – я не чую... шумить чи ні? (Марко Вовчок); Десь далеко попереду, в темряві, ледве чутно заспівали півні (О. Словник української мови у 20 томах
  3. чутно — чу́тно 1 прислівник незмінювана словникова одиниця чу́тно 2 присудкове слово чути незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. чутно — 1》 Присл. до чутний. 2》 у знач. присудк. сл. Чути (у 1-3 знач.). || у знач. вставн. сл., розм. Кажуть. Що чутно? — що відомо, які новини? Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чутно — чу́тно (чуть), як (коли́) (і) му́ха лети́ть (літа́є, проліта́є) / пролети́ть. Стає дуже тихо. Народ, що досі переговорювався, зразу замер-затих, чутно було, як муха літала (Панас Мирний). му́ха пролети́ть — чу́тно. Григорій Павлович говорить. Фразеологічний словник української мови
  6. чутно — ЧУ́ТНО. 1. Присл. до чу́тний. Ледве чутно знов поспитала [удова]: — Галю, Дніпро ж бо не шумить— я не чую… шумить чи ні? (Вовчок, І, 1955, 315); Десь далеко попереду, в темряві, ледве чутно заспівали півні (Гончар, II, 1959, 98)... Словник української мови в 11 томах