1. Словник української мови Грінченка

шпилька

Шпилька, -ки

ж.

1) Булавка. Шпилькою пришпилити. Ном. № 8754.

2) Шпилька головная. Виняла з голови шпильку. Рудч. Ск. І. 99.

3) У горшечниковъ: деревянная палочка, толщиною въ карандашъ, въ одинъ конецъ которой вставляется загнутый въ видѣ крючка кусокъ проволоки, служащій вмѣсто кисточки при раскрашиваніи посуды узорами. Вас. 183.

4) Шипъ, колючка, листъ хвойныхъ растеній. Як на шпильки посадив бідного панотця. Св. Л. 18. ум. шпилечка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпилька — (сосни) глиця, голка, шпичка; (терну) КОЛЮЧКА; (металева) шпонька, сов. приколка; (з діямантом) сов. брош; П. уїдлива заувага, підштрикачка, ок. ущипка, ШПИЧАК; Т. шпеник. Словник синонімів Караванського
  2. шпилька — див. голка; колючка Словник синонімів Вусика
  3. шпилька — [шпил'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, мн. шпиел'ки, шпиел'ок дв'і шпил'кие Орфоепічний словник української мови
  4. шпилька — 1. (сосни) глиця 2. це запиначка Словник чужослів Павло Штепа
  5. шпилька — ШПИ́ЛЬКА, и, ж. 1. Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки. Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: .. Словник української мови у 20 томах
  6. шпилька — шпи́лька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири шпи́льки Орфографічний словник української мови
  7. шпилька — (-и) ж.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. Словник жарґонної лексики української мови
  8. шпилька — -и, ж. 1》 Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки. 2》 Рід невеликої металевої голки з круглою голівкою на тупому кінці, яку використовують перев. для приколювання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. шпилька — ГО́ЛКА (колючка хвойної рослини), ХВОЇ́НА, ШПИ́ЛЬКА. Тимко струсив із сорочки сухі соснові голки (Григорій Тютюнник); Сосни співали колискових пісень і видзвонювали кожною гілочкою, кожною хвоїною (П. Словник синонімів української мови
  10. шпилька — Шпи́лька, -льки, -льці; шпильки́, -льо́к, -лька́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. шпилька — ШПИ́ЛЬКА, и, ж. 1. Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки. Увіходить Йоганна, розкішна вбрана: ..на голові штучний убір з золотих обручів, шпильок, гребінців і сітки (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах