шпилька

ШПИ́ЛЬКА, и, ж.

1. Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки.

Увіходить Йоганна, розкішна вбрана: ..на голові штучний убір з золотих обручів, шпильок, гребінців і сітки (Л. Укр., III, 1952, 177);

Сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Грим., Подробиці.., 1956,. 12);

Ганна Сильвестрівна виколупувала головною шпилькою кісточки з вишень і підсувала Рубінові найбільші, налиті соком ягоди (Сенч., Опов., 1959, 40);

*У порівн. Ніс [у чоловіка] довгий та карлючкуватий і на кінці загострений, ніби шпилька (Кв.-Осн., II, 1956, 232).

2. Рід невеликої металевої голки з круглою голівкою на тупому кінці, яку використовують перев. для приколювання чого-небудь.

Моя бесідниця тим часом набрала повен рот шпильок і налагодилась помагати мені в примірці (Л. Укр., III, 1952, 601);

*Образно. Товариші розказували про неї нове й нове і кололи в серце новими шпильками (Вас., Вибр., 1954, 32);

*У порівн. Знай Левка костить [Тимоха] та прикладки йому прикладає, і чого за ним і зроду не бувало, те йому так і пришпилює, мов шпилькою (Кв.-Осн., II, 1956, 264);

— Ну тебе к бісу,— каже [Захарченко],— як шпильками шпигаєш! — Бачите, одросли трошки вуси, так щетина й колеться (Стор., І, 1957, 124);

// Велика голка з гарно оздобленою головкою, що вживається як предмет туалету або прикраса для одягу.

Вона висмикнула з коси золоту шпильку з дорогим камінцем і подала Юркові (Н.-Лев., III, 1956, 295);

Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними головками (Коцюб., І, 1955, 87);

Йому треба було попрохати в брата запонку й шпильку до галстука (Крим., II, 1972, 269);

Немічний вогник його [каганця] блищав, як золота голівка шпильки, встромленої в темряву (Кол., Терен..,1959, 56);

// також у сполуч. із. сл. англійський. Особливий рід приколки, що застібається.

— Пам’ятаєш, Усте, отого спекулянта в жовтих черевиках.. Приніс він шпильки: англійські, каже, шпильки — ще старого режиму, а дівчатам моїм, бачу,. аж підскакують, так хочеться виміняти… (Кос., Новели, 1962, 112);

Сто карбованців він поклав у бокову кишеню піджака і пристебнув їх шпилькою (Тют., Вир, 1964, 52);

Щоб не пекло сонце, хлопці одягли тюбетейки й захватили з собою англійські шпильки. Вони чули, що коли схопить ногу чи руку судорога, то треба вколотися шпилькою і судорога "відпустить" (Автом., В. Кошик, 1954, 164);

// Прикраса з застібкою для приколювання її до жіночого плаття біля шиї або на грудях; брош.

Княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами (Стор., І, 1957, 377).

3. перен. Колюче, уїдливе зауваження; ущипливе слово.

Інша шпилька.. така, що Пилипиха не стерпить (Вовчок, І, 1955, 185);

Ви знаєте, яка прикрість ота критична шпилька? Потрапити в нашу сатиричну газету "Колючка" — велика біда (Ковінька, Кутя.., 1960, 68);

Ми з учителем мовчали, удавали, що не чуємо його шпильок, але він не вгавав: —— Це вам не ті часи, щоб партизанщиною займатися (Мур., Бук. повість, 1959, 217).

∆ Підпуска́ти (підпусти́ти) шпи́льку див. підпуска́ти;

Пуска́ти (пусти́ти) шпи́льку див. пуска́ти.

4. Невеликий стержень, шпеник, цвях без головки; кілочок.

Рослини відв’язують від шпалери, стебла розстелюють по землі і пришпилюють дерев’яними шпильками (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 52);

// У шевській справі — спеціальний цвяшок без головки, яким прибивають підметку.

Швець спритно забивав шпильки, на підошві лягала біла доріжка (Збан., Таємниця.., 1971, 192);

// У машинобудуванні — болт без головки з нарізкою на кінцях, що служить для скріплення деталей.

В тих випадках, коли за умовами конструкції з’єднувальних деталей болтове з’єднання застосувати не можна, користуються шпильками. Шпилька має різь на обох кінцях (Практ. з машинозн., 1957, 174);

Головка блока циліндрів виготовляється з високоякісного чавуну або алюмінієвого сплаву і скріплюється з блоком циліндрів за допомогою болтів або шпильок (Автомоб., 1957, 35).

5. розм. Дуже тонкий каблук жіночого взуття.

— Плаття модне, туфлі на шпильках, іде, мало не переломиться (Зар., На.. світі, 1967, 321).

6. Листок хвойної рослини; хвоїнка.

По дорозі він старанно обминав кущі розлогого ялівцю та невеличкі смерічки, бо на їх густих гілках і шпильках так багато висіло крапель роси, що, бачилось, якби зібрати її в посудину, то на кождім корчику пару кварт води набрав би (Фр., III, 1950, 84);

Нічний дощ вимив на деревах шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами (Чорн., Визвол. земля, 1959, 130);

Завше треба віддавати перевагу дереву, що зрубано його ясної, сухої осені, коли листя падав огненними метеликами і чути звук кожної шпильки з сосни, шпильки, що падає на землю (Ю. Янов., II, 1958, 124);

// У деяких рослин — колючка, шип.

Парася по садку гуляла, 3 Троянди квіточку зірвала — Та шпильку в рученьку загнала! (Бор., Тв., 1957, 172).

7. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка.

Коли враз клубок шпильок Підкотився під пеньок. Покотився по змії І шпильками вбив її. Бачить лис: це не клубок, А завзятий їжачок! (Стельмах, V, 1963, 347).

∆ Як (мов) на шпилька́х сиді́ти (стоя́ти і т. ін.) — хвилюватися, виявляючи неспокій, нетерпіння.

Таранюк мов на шпильках сидів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 214);

Як на шпи́льки посади́ти — заставити хвилюватися, відчувати тривогу.

Як на шпильки посадив [Роволинський] бідного панотця; зчервонів неборак і каже: — А доїть моя дочка корови, і вівці навіть доїть, і їсти варить (Свидн., Люборацькі, 1955, 14).