1. Словник української мови Грінченка

імовірний

Імовірний, -а, -е

Довѣрчивый. Є й такі, що вимагають щирости, не скажи — для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими імовірних. МВ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імовірний — коли вживати вірогідний, а коли – ймовірний? Дехто сприймає ці прикметники як синоніми й помилково пише: “Мені про те відомо з імовірних джерел”; “Таке припущення – вірогідне”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. імовірний — Ймовірний, правдоподібний; (здійсненний) можливий; пор. ВІРОГІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. імовірний — імові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. імовірний — (ймовірний), -а, -е. Те саме, що можливий 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. імовірний — ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. імовірний — Імові́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. імовірний — ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), а, е. 1. Те саме, що можливий 3. Не тільки імовірні, але неминучі в епоху імперіалізму національні війни з боку колоній та напівколоній (Ленін, 22. 1950, 287); Страховище, безумовно, було дніпровською собакою. Словник української мови в 11 томах