імовірний
ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), а, е.
1. Те саме, що можливий 3.
Не тільки імовірні, але неминучі в епоху імперіалізму національні війни з боку колоній та напівколоній (Ленін, 22. 1950, 287);
Страховище, безумовно, було дніпровською собакою. Або, може, величезним сомом. Останнє більш імовірне (Олесь Донченко, VI, 1957, 7).
2. заст. Довірливий.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- імовірний — коли вживати вірогідний, а коли – ймовірний? Дехто сприймає ці прикметники як синоніми й помилково пише: “Мені про те відомо з імовірних джерел”; “Таке припущення – вірогідне”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- імовірний — Ймовірний, правдоподібний; (здійсненний) можливий; пор. ВІРОГІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
- імовірний — імові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- імовірний — (ймовірний), -а, -е. Те саме, що можливий 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- імовірний — ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- імовірний — Імові́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- імовірний — Імовірний, -а, -е Довѣрчивый. Є й такі, що вимагають щирости, не скажи — для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими імовірних. МВ. Словник української мови Грінченка