1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

імовірний

коли вживати вірогідний, а коли – ймовірний?

Дехто сприймає ці прикметники як синоніми й помилково пише: “Мені про те відомо з імовірних джерел”; “Таке припущення – вірогідне”. А треба написати навпаки: в першому реченні – вірогідних, у другому – ймовірне. Вірогідний – цілком правдивий, достеменний, перевірений; який не викликає сумніву. “Найбільш вірогідними є відомості Геродота про найближчі до Ольвії території” (з “Нарисів стародавньої історії України”), “Всю ніч Галя думала, як сказати матері про те, що вона вирішила. Вигадувала різні причини. І всі вони здавалися їй такими вірогідними” (Юрій Мокрієв). Імовірний (ймовірний) – той, що його можна тільки припускати; можливий. “Страховище, безумовно, було дніпровським собакою. Або, може, величезним сомом. Останнє більш імовірне” (Олесь Донченко). Крім того, це слово означає ще “довірливий”. “Імовірний він дуже: найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити” (Словник за редакцією Агатангела Кримського).

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імовірний — Ймовірний, правдоподібний; (здійсненний) можливий; пор. ВІРОГІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
  2. імовірний — імові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. імовірний — (ймовірний), -а, -е. Те саме, що можливий 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. імовірний — ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  5. імовірний — Імові́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. імовірний — ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), а, е. 1. Те саме, що можливий 3. Не тільки імовірні, але неминучі в епоху імперіалізму національні війни з боку колоній та напівколоній (Ленін, 22. 1950, 287); Страховище, безумовно, було дніпровською собакою. Словник української мови в 11 томах
  7. імовірний — Імовірний, -а, -е Довѣрчивый. Є й такі, що вимагають щирости, не скажи — для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими імовірних. МВ. Словник української мови Грінченка