1. Словник синонімів української мови

імовірний

ВІРОГІ́ДНИЙ (який не викликає сумніву, найближчий до правди, справжнього стану речей), ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), ПРАВДИ́ВИЙ, ДОСТОВІ́РНИЙ розм., ДОСТО́ТНИЙ заст. Вірогідні джерела; Вірогідні відомості; Імовірна історія; Галайда вполовину вигаданий; а смерть вільшанського титаря правдива (Т. Шевченко); — Ти ось послухай, я тобі розкажу один достовірний факт (І. Цюпа).

ДОВІ́РЛИВИЙ (який легко довіряє, схильний довіряти), ЛЕГКОВІ́РНИЙ, ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ) заст. Довірливі дівчата стали, не сміють хлопця вивірить — щиро він кохає чи прихитрюється (К. Гордієнко); Сташка не раз дивувалась, які ті хлопці неглибокі в своєму самолюбстві, які до смішного легковірні (Ірина Вільде); Необачна, ймовірна, вона заплуталася, як та муха, у павутинні лукавих порад (Л. Яновська).

МОЖЛИ́ВИЙ (який можна здійснити; який може відбутися, статися), ЕВЕНТУА́ЛЬНИЙ книжн.; МИ́СЛИ́МИЙ (який може бути, відбуватися); ПОТЕНЦІ́ЙНИЙ (який при першій-ліпшій нагоді може стати ким-небудь); ДОПУСТИ́МИЙ, ПРИПУСТИ́МИЙ, ДОЗВОЛЕ́ННИЙ (ДОЗВО́ЛЕНИЙ) (який можна допустити, дозволити); ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ) (який може відбутися, статися); ЗДІЙСНЕ́ННИЙ (ЗДІЙСНИ́МИЙ) (який можна здійснити або який може здійснитися). Вода в Сиваші поступово прибувала, броди псувалися, але переправа ще була можлива (Ю. Яновський); Кожна приповідка з евентуальними варіантами має окреме пояснення (І. Франко); Завше носити маску, завше себе загнуздувати — та хіба ж то мислиме? (Г. Хоткевич); Софія недолюблювала дітей, інтуїтивно почуваючи в них якихось потенційних недругів (О. Гончар); Сівба на всіх площах в оптимально допустимі строки підвищує зимостійкість і врожайність озимини (з журналу); Те, що було задовільним або припустимим учора, нині стає перейденим ступенем (з журналу); Стрілка, яка показувала тиснення, стрибнула за червону риску дозволеного (Н. Рибак); Страховище, безумовно, було дніпровською собакою. Або, може, величезним сомом. Останнє більш імовірне (О. Донченко); Все те, що Головацький вважав за хліборобські мрії, в устах бригадира звучало як цілком здійсненні речі (С. Журахович); Він.. говорить про майбутній таврійський канал як про щось уже реально здійсниме (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імовірний — коли вживати вірогідний, а коли – ймовірний? Дехто сприймає ці прикметники як синоніми й помилково пише: “Мені про те відомо з імовірних джерел”; “Таке припущення – вірогідне”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. імовірний — Ймовірний, правдоподібний; (здійсненний) можливий; пор. ВІРОГІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. імовірний — імові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  4. імовірний — (ймовірний), -а, -е. Те саме, що можливий 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. імовірний — Імові́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. імовірний — ІМОВІ́РНИЙ (ЙМОВІ́РНИЙ), а, е. 1. Те саме, що можливий 3. Не тільки імовірні, але неминучі в епоху імперіалізму національні війни з боку колоній та напівколоній (Ленін, 22. 1950, 287); Страховище, безумовно, було дніпровською собакою. Словник української мови в 11 томах
  7. імовірний — Імовірний, -а, -е Довѣрчивый. Є й такі, що вимагають щирости, не скажи — для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими імовірних. МВ. Словник української мови Грінченка