ангел

Чи споріднені іменники ангел, Євангелія, Благовіщення?

Коли Київська Русь прийняла християнство і посилилися контакти з Грецією, до нас прийшло багато нових слів. Одні з них проникали через книжну старослов’янську (її називали ще церковнослов’янською) мову, що була свого часу літературною для багатьох народів, інші – усно. До книжних запозичень належать, зокрема, слова ангел і Євангеліє. Ангел грецькою означає “посланець” (ідеться не про звичайного посланця, а про особливого – з неба). Це релігійне значення слова на противагу світським (ангел – “заступник, оборонець взагалі” й “добра, гарна, лагідна людина, переважно жінка”) розвинулося згодом, на основі першого. Щоправда, для сучасної мови переносне вживання цього слова не типове. Не випадково СУМ супроводжує обидва значення ремаркою “застаріле”. У нас грецький іменник зазнав деяких змін, але варіант ангел усе-таки найприйнятніший для літературної мови, надто для конфесійного стилю. В інших стилях, зосібна в розмовно-побутовому, художньому, нарівні з основним варіантом уживають також янгол (ангол і янгел здаються менш перспективними).

Від тієї самої основи, що й лексема ангел, походить Євангеліє. Поділивши його на дві складові частини, одразу помітимо прозору спорідненість обох слів: Євангеліє дослівно означає “добра вість”. Її несли учні Ісуса Христа Матвій, Марко, Іоанн і Лука, розповідаючи людям про життя та діяння свого Учителя, наголошують автори посібника “Культура мови на щодень”.

Слово Євангеліє з грецької через церковнослов’янську мову спочатку засвоїлося в українській як іменник середнього роду. Таку форму зафіксовано у Словнику староукраїнської мови XIV-XV століть. Однак і це слово з часом трохи змінилося, зокрема, стало виступати в жіночому роді – Євангелія. Крім грецького запозичення Євангеліє, в українську ввійшла і його калька, причому з церковнослов’янським елементом благий (тобто “добрий”): благовіствованнє, що мало поширення в конфесійному стилі української мови. Натомість у писемну практику міцно вкоренилася назва свята у відповідному до фонетичних законів нашої мови оформленні – Благовіщення – день, коли, за Євангелієм, ангел Гавриїл оповістив діву Марію: “Не бійся, Маріє, – бо в Бога благодать ти знайшла! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус” (Біблія, переклад Івана Огієнка).

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ангел — А́нгел і я́нгол (іноді а́нгол), -ла; -ли, -лів (форма а́нгел стара, книжно-слов’янська; народня – я́нгол або а́нгол) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. ангел — А́НГЕЛ, рідше А́НГОЛ, Я́НГОЛ, а, ч. 1. бібл. Духовна істота, створена Богом, посланець, вісник Бога. Своїм анголам Він [Ісус Христос] накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  3. ангел — -а, ч. 1》 рел. Надприродна істота, посланець, вісник Бога; зображується звичайно у вигляді юнака з крилами. 2》 чий, перен. Захисник або заступник; охоронець. 3》 перен., заст. Про людину (перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ангел — У християнстві безтілесна істота, посередник між Богом і людьми, виконує волю Бога; добрі а. служать Богові й людям (напр., а. хоронитель), злі а. (диявол, сатана), які збунтувалися проти Бога, схиляють людей до гріха; віра в існування а. присутня також в юдаїзмі та ісламі. Універсальний словник-енциклопедія
  5. ангел — А́НГЕЛ, а, ч. 1. У релігійному культі — надприродна істота, посланець, вісник бога; зображується звичайно у вигляді юнака з крилами. Якби ангел з неба прилетів в Горобцівку, то й він не помирив би їх (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. ангел — а́нгел: ◊ ангел смерті вул. жінка, яка продає підроблену, неякісну горілку (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. ангел — А́нгел, а́нгол, -ла и а́нгель, -ля м. = янгол. Рудч. Ск. І. 24. Був би ангел, коби не роги. Фр. Пр. 4. Над тим дитям три анголи дихали. Чуб. ІІІ. 326. ум. ангело́чок. Да над домом ангелочки літали, Ісуса Христа в ризи сповивали. Чуб. III. 323. Словник української мови Грінченка
  8. ангел — а́нгел іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  9. ангел — [ангеил] -ла, м. (на) -лов'і /-л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  10. ангел — (Божий) посланець, вісник, (вищої рант) архангел, Серафим, херувим; (добрий) охоронець, ангел-хоронитель; (хто) небесне сотворіння, обр. хто й мухи не зачепить; ангол, янгол. Словник синонімів Караванського
  11. ангел — Ангел-хранитель, анголя, анголятко, архангел (головний), благовісник, вісник, глашатай, небожитель, оповісник, покликач, провісник, провіститель (церк.), херувим, херувимчик, янгол, янголя, янголятко, янголяточко Фразеологічні синоніми: Божий угодник; небесне створіння; небесний послушник Словник синонімів Вусика