1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

верста

1. Шар – верства – пласт

Коли говоримо про однорідну масу, речовину, що покриває будь-яку поверхню або міститься між чим-небудь, застосовуємо іменник шар: шар глини, шар соломи, шар яблук.

Це слово широко вживається в різних галузях науки, техніки, народного господарства. Сполучення з ним, як зазначає довідник “Культура української мови”, набули термінологічного звучання, наприклад: верхні шари атмосфери, шар фільтрувальний, річний шар деревини тощо.

Похідним від шар є прошарок, яке використовується і в прямому (назва тонкого шару чогось), приміром, теплоізоляційний прошарок, і в переносному значеннях (назва певної суспільної групи): дрібнобуржуазний прошарок.

У сучасній літературній мові в розумінні “горизонтально розміщена маса чого-небудь” поряд з шар уживається іменник верства. Він виступає і як геологічний термін на позначення осадових гірських порід, форм їхнього залягання: поверхнева верства, водоносна верства та ін. Ширше, ніж шар, це слово застосовується переносно: верстви населення, верстви студентства.

Іменник пласт, хоч споріднений семантично з лексемами шар та верства, але має певні відтінки. Його переважно використовують на позначення цільної однорідної маси, обмеженої більш-менш паралельними площинами. Найчастіше це слово трапляється в термінологічних сполуках, що стосуються гірництва: залізорудний пласт, соляний пласт.

Інколи чуємо помилковий вислів пласт землі щодо грунту, який перевертає плуг під час орання. Звичайно, в цьому разі йдеться про скибу (скиби) землі. А щоб означити щось м’яке, пухке, подрібнене, а також гази, рідини і под., є іменники шар і верства. Ними називають також тверду, плоску масу. Причому помітна тенденція вживати шар, шари, пласт, пласти в прямому, а верства, верстви в переносному значеннях.

Отже, близькі між собою шар, верства, пласт виявляють специфіку стосовно сполучуваності з іншими словами. Різняться вони й стилістичними сферами вживання

2. Верста – верства

Як міра довжини, назва верстового стовпа, дуже високої людини (розм.) уживаються паралельно. З версту (з верству) пройти, десять верст (верств) до села. У значеннях “шар”, “пласт”, “частина суспільного класу” тощо використовується переважно верства. Суспільна верства.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верста — верста́ іменник жіночого роду міра довжини * Але: дві, три, чотири версти́ Орфографічний словник української мови
  2. верста — ВЕРСТА – ВЕРСТВА Як міра довжини (1,06 км), назва верстового стовпа, дуже високої людини (розм.), вживаються паралельно: з версту (з верству) проїхати, сім верст (верстов). Літературне слововживання
  3. верста — -и, ж. (мн. версти, верст). Те саме, що верства I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верста — ВЕРСТА́, и́, ж.; мн. ве́рсти, верст. Те саме, що верства́1 1. Одійшовши, може, з версту од села, стулив [Чіпка] пальці, приложив до рота й завив, як пугач (Панас Мирний); Савка .. такий сухий, високий, верстою дражнили (М. Словник української мови у 20 томах
  5. верста — див. високий Словник синонімів Вусика
  6. верста — Давня рос. одиниця довж. (шляху); непостійна величина; з кінця XVIII ст. 1 в. = 500 сажням = 1,0668 км. Універсальний словник-енциклопедія
  7. верста — за версту́. Відразу. Строкаря з економії від хазяйського за версту по духу почуєш (М. Стельмах); // Дуже, сильно або здалеку. Він .. умів і втриматись на ньому (жеребці), переганяючи буйну кінську силу на гарячу, аж рожеву піну. Фразеологічний словник української мови
  8. верста — ВЕ́ЛЕТЕНЬ (людина або істота, що виділяється серед інших дуже великим зростом), ВЕ́ЛЕТ, БОГАТИ́Р, ГІГА́НТ підсил., КОЛО́С підсил., ВЕРСТВА́ (ВЕРСТА́), ДИ́ЛДА фам.; ОДОРО́БЛО розм., ОДОРО́БАЛО розм. (перев. про високу незграбну людину). Всі.. Словник синонімів української мови
  9. верста — ВЕРСТА́, и́, ж. (мн. ве́рсти, верст). Те саме, що верства́¹. Одійшовши, може, з версту од села, стулив [Чіпка] пальці, приложив до рота й завив, як пугач (Мирний, І, 1949, 328); Верст за дві далі — червоніють кущі шелюгів (Головко, II, 1957, 172)... Словник української мови в 11 томах
  10. верста — (давньорус. < лат. — зріст, лінія) Міра довжини східних слов'ян, розміри якої з часом мінялись. З кін. XVIII ст. у Російській імперії вона дорівнювала 500 сажнів, тобто 1,0668 км. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. верста — Верста, -ти ж. = верства. Словник української мови Грінченка