1. Словник української мови у 20 томах

верста

ВЕРСТА́, и́, ж.; мн. ве́рсти, верст.

Те саме, що верства́1 1.

Одійшовши, може, з версту од села, стулив [Чіпка] пальці, приложив до рота й завив, як пугач (Панас Мирний);

Савка .. такий сухий, високий, верстою дражнили (М. Коцюбинський);

Верст за дві далі – червоніють кущі шелюгів (А. Головко);

Зупиняється загін .. Двісті верст вночі засніжено, не малий-таки прогін (А. Малишко).

Семисо́тна верства́ (верста́) див. верства́1.

◇ (1) За версту́ (за верству́) – здалеку.

Строкаря з економії від хазяйського за верству по духу почуєш (М. Стельмах);

– Біда, Романовичу! Вовки! Справді вовки! – Дурне-е! Звідки вони? – Коні їх чують за версту! (М. Циба);

За сім верст киселю́ ї́сти див. ї́сти;

Сім верст пі́шки за шмат (рідше за шматко́м) ки́шки див. сім.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верста — 1. Шар – верства – пласт Коли говоримо про однорідну масу, речовину, що покриває будь-яку поверхню або міститься між чим-небудь, застосовуємо іменник шар: шар глини, шар соломи, шар яблук. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. верста — верста́ іменник жіночого роду міра довжини * Але: дві, три, чотири версти́ Орфографічний словник української мови
  3. верста — ВЕРСТА – ВЕРСТВА Як міра довжини (1,06 км), назва верстового стовпа, дуже високої людини (розм.), вживаються паралельно: з версту (з верству) проїхати, сім верст (верстов). Літературне слововживання
  4. верста — -и, ж. (мн. версти, верст). Те саме, що верства I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. верста — див. високий Словник синонімів Вусика
  6. верста — Давня рос. одиниця довж. (шляху); непостійна величина; з кінця XVIII ст. 1 в. = 500 сажням = 1,0668 км. Універсальний словник-енциклопедія
  7. верста — за версту́. Відразу. Строкаря з економії від хазяйського за версту по духу почуєш (М. Стельмах); // Дуже, сильно або здалеку. Він .. умів і втриматись на ньому (жеребці), переганяючи буйну кінську силу на гарячу, аж рожеву піну. Фразеологічний словник української мови
  8. верста — ВЕ́ЛЕТЕНЬ (людина або істота, що виділяється серед інших дуже великим зростом), ВЕ́ЛЕТ, БОГАТИ́Р, ГІГА́НТ підсил., КОЛО́С підсил., ВЕРСТВА́ (ВЕРСТА́), ДИ́ЛДА фам.; ОДОРО́БЛО розм., ОДОРО́БАЛО розм. (перев. про високу незграбну людину). Всі.. Словник синонімів української мови
  9. верста — ВЕРСТА́, и́, ж. (мн. ве́рсти, верст). Те саме, що верства́¹. Одійшовши, може, з версту од села, стулив [Чіпка] пальці, приложив до рота й завив, як пугач (Мирний, І, 1949, 328); Верст за дві далі — червоніють кущі шелюгів (Головко, II, 1957, 172)... Словник української мови в 11 томах
  10. верста — (давньорус. < лат. — зріст, лінія) Міра довжини східних слов'ян, розміри якої з часом мінялись. З кін. XVIII ст. у Російській імперії вона дорівнювала 500 сажнів, тобто 1,0668 км. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. верста — Верста, -ти ж. = верства. Словник української мови Грінченка