1. Словник синонімів української мови

верста

ВЕ́ЛЕТЕНЬ (людина або істота, що виділяється серед інших дуже великим зростом), ВЕ́ЛЕТ, БОГАТИ́Р, ГІГА́НТ підсил., КОЛО́С підсил., ВЕРСТВА́ (ВЕРСТА́), ДИ́ЛДА фам.; ОДОРО́БЛО розм., ОДОРО́БАЛО розм. (перев. про високу незграбну людину). Всі.. були вони (брати) велетні — в батька, і голови їх було видно понад юрбою (Ю. Смолич); В чистім полі під вербою Поліг велет головою (П. Грабовський); Вусатий богатир (сом).. любить закапелки (О. Донченко); Залізні руки турка гнули залізні перила, коли він настирливо вдивлявся в горизонт, ведучи закованого в панцир гіганта (Ю. Яновський); Се був хлопець величезного росту, плечі як двері, ..правдивий колос (І. Франко); Савка.. такий сухий, високий, верстою дражнили (М. Коцюбинський); То був високий під стелю дилда (М. Шеремет); — Насилу повертається оте одоробало по хаті (І. Нечуй-Левицький). — Пор. II. 1. грома́да.

ЗДОРОВА́НЬ розм. (здорова, сильна, міцна людина, перев. високого зросту), ЗДОРОВ'Я́К розм., ЗДОРОВ'Я́ГА розм., ЗДОРОВИ́ЛО розм., ЗДОРОВКО́ розм. рідше, КРЕ́М'ЯЗЕНЬ розм., КРЕ́МЕЗ розм. рідше; ВЕРСТА́, ВЕРСТВА́ (дуже висока людина). Десь я бачив такого чи, здається, читав про такого здорованя, старого козарлюгу, що й кінь під ним вгинається (І. Нечуй-Левицький); Широкоплечий, красивий здоров'як вправно відкидав лівою рукою волосся, не вгаваючи говорив (П. Кочура); Дивлюсь на синів — і чудно мені: та невже оці здоров'яги плечисті і є ті самі жабенята, котрі борсались у ночвах, рачкували по хаті (І. Муратов); Цей здоровило, що мало не проривав рукавів піджака опуклостями атлетичних біцепсів, міг би бути шахтарем, вантажником (І. Кулик); — Що ти йому зробиш, такому здоровкові? (Панас Мирний); Толя підвівся — вилицюватий, широкоплечий крем'язень — і став перед Маратом (С. Журахович); Савка.. такий сухий, високий, верстою дражнили (М. Коцюбинський). — Пор. 1. ве́летень, сила́ч.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верста — 1. Шар – верства – пласт Коли говоримо про однорідну масу, речовину, що покриває будь-яку поверхню або міститься між чим-небудь, застосовуємо іменник шар: шар глини, шар соломи, шар яблук. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. верста — верста́ іменник жіночого роду міра довжини * Але: дві, три, чотири версти́ Орфографічний словник української мови
  3. верста — ВЕРСТА – ВЕРСТВА Як міра довжини (1,06 км), назва верстового стовпа, дуже високої людини (розм.), вживаються паралельно: з версту (з верству) проїхати, сім верст (верстов). Літературне слововживання
  4. верста — -и, ж. (мн. версти, верст). Те саме, що верства I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. верста — ВЕРСТА́, и́, ж.; мн. ве́рсти, верст. Те саме, що верства́1 1. Одійшовши, може, з версту од села, стулив [Чіпка] пальці, приложив до рота й завив, як пугач (Панас Мирний); Савка .. такий сухий, високий, верстою дражнили (М. Словник української мови у 20 томах
  6. верста — див. високий Словник синонімів Вусика
  7. верста — Давня рос. одиниця довж. (шляху); непостійна величина; з кінця XVIII ст. 1 в. = 500 сажням = 1,0668 км. Універсальний словник-енциклопедія
  8. верста — за версту́. Відразу. Строкаря з економії від хазяйського за версту по духу почуєш (М. Стельмах); // Дуже, сильно або здалеку. Він .. умів і втриматись на ньому (жеребці), переганяючи буйну кінську силу на гарячу, аж рожеву піну. Фразеологічний словник української мови
  9. верста — ВЕРСТА́, и́, ж. (мн. ве́рсти, верст). Те саме, що верства́¹. Одійшовши, може, з версту од села, стулив [Чіпка] пальці, приложив до рота й завив, як пугач (Мирний, І, 1949, 328); Верст за дві далі — червоніють кущі шелюгів (Головко, II, 1957, 172)... Словник української мови в 11 томах
  10. верста — (давньорус. < лат. — зріст, лінія) Міра довжини східних слов'ян, розміри якої з часом мінялись. З кін. XVIII ст. у Російській імперії вона дорівнювала 500 сажнів, тобто 1,0668 км. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. верста — Верста, -ти ж. = верства. Словник української мови Грінченка