воно

Які особливості має особовий займенник середнього роду воно?

Він може відповідати роду іменника, якого заступає. (“Послухай море, як воно говорить”, – Тарас Шевченко). А в деяких випадках може й не відповідати, замінюючи іменники чоловічого або жіночого роду: “Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ж таке молоде й дурне” (Словник Бориса Грінченка). Тут займенник воно поставлений замість іменника чоловічого роду, щоб висловити тим певну зневагу. “Куди їй заміж? Хто її візьме? Таке ж воно недорікувате, ще й негарне до того” (з живих уст). У цій фразі займенник воно виступає замість іменника жіночого роду з тих же причин. Згаданий займенник може замінювати іменники чоловічого й жіночого роду також для того, щоб висловити ласкаве або пестливе ставлення до когось. “Гомонить він до мене. А я все мовчу. Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі... Говорить до мене, а я усе соромлюсь” (Ганна Барвінок). Користуються цим займенником і тоді, коли йдеться про невідому, лиху особу. “Чую, а воно вже в комору залізло й шарудить там” (із живих уст).

Цей займенник може не заступати іменників, виконуючи в реченні функцію частки, відповідно до російського слова это у висловах типу что это за штука? “А що ж воно таке?” (Леся Українка); “І що воно за серце отаке дурне: яких подруг знайшла – Ониську та бабу Середиху” (Андрій Головко).