воно
Воно — він, вона
Особовий займенник середнього роду воно може відповідати роду того іменника, якого він заступає («Послухає моря, що воно говорить». — Т. Шевченко), а в деяких випадках може й не відповідати, заступаючи іменники чоловічого або жіночого роду: «Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ж таке молоде та дурне» (Словник Б. Грінченка). Тут займенник воно поставлено замість іменника чоловічого роду, щоб висловити тим певну зневагу. «Куди їй заміж? Хто її візьме? Таке ж воно недорікувате, ще й негарне до того» (з живих уст). У цій фразі займенник воно виступає замість іменника жіночого роду з тих же причин.
Займенник воно може заступати іменники чоловічого й жіночого роду також для того, щоб висловити ласкаве чи пестливе ставлення до когось: «Гомонить він до мене, а я усе мовчу. Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі... говорить до мене, а я усе соромлюсь» (Ганна Барвінок) . Уживають цього займенника й тоді, коли мовиться про невідому, лиху особу: «Чую — а воно вже в комору залізло й шарудить там» (із живих уст).
Займенник воно може й не заступати іменників, виконуючи в реченні функцію частки, відповідно до російського слова это у висловах типу что это за штука: «А що ж воно таке?» (Леся Українка); «І що воно за серце отаке дурне: яких подруг знайшла — Ониську та бабу Середиху» (А. Головко).
Значення в інших словниках
- воно — Які особливості має особовий займенник середнього роду воно? Він може відповідати роду іменника, якого заступає. (“Послухай море, як воно говорить”, – Тарас Шевченко). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- воно — воно́ займенник Орфографічний словник української мови
- воно — його (з прийм. до нього, від нього і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., с. 1》 Уживається на позначення предмета мовлення, вираженого іменником середнього роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. 2》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- воно — ВОНО́, його́ (з прийм. до ньо́го, від ньо́го і т. ін.), займ. особ. 3 ос. одн., с. 1. Уживається на позначення предмета мовлення, вираженого іменником середнього роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. От .. Словник української мови у 20 томах
- воно — ВОНО́, його́ (з прийм. до ньо́го, від ньо́го і т. ін.), займ. особ. 3-ої ос. одн., с. 1. Уживається на позначення предмета мовлення, вираженого іменником середнього роду однини в попередньому реченні або після цього займенника. От.. Словник української мови в 11 томах
- воно — Воно, його мѣст. 1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Шевч. 9. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Словник української мови Грінченка