диктант
Чи взаємозамінні слова диктант, диктовка, диктування?
Диктант у нас виступає у двох значеннях. То передусім відтворений на письмі текст, сприйнятий тим, хто пише, на слух із уст іншої людини. А також вид навчальної роботи.
Семантично розрізнити зміст іменника диктант у місцевому відмінку однини й множини можна таким чином: коли йдеться про текст, це слово вживають з прийменником у (в) (“У диктанті п’ятикласника не виявлено помилок”), а коли мають на увазі вид навчальної роботи, вдаються до прийменника на (“На диктанті побувала завпед школи”. У такому разі можлива й паралельна конструкція з родовим відмінком – під час диктанту. Якщо ж треба передати процес написання чогось, послуговуються словосполученням під диктовку, а не під диктант. “Листа цього пише під мою диктовку медсестра Ліда...” (Олесь Гончар). У переносному значенні під диктовку використовують, коли хочуть показати несамостійність чиїхось дій. Наприклад, “Маріонеткові уряди все роблять під диктовку своїх хазяїв”.
Але якщо в реченні наголошується не спосіб повідомлення тексту, а перебіг цього процесу, то вживають віддієслівний іменник диктування. “Диктування (а не диктовка) по районному радіо матеріалів телеграфного агентства тривало годину”.
Значення в інших словниках
- диктант — дикта́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- диктант — [диектант] -нту, м. (на) -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
- диктант — -у, ч. Письмова робота, вправа для засвоєння або перевірки грамотності, що полягає в записуванні тексту, який диктується. Музичний диктант — записування музики на слух. Великий тлумачний словник сучасної мови
- диктант — див. диктовка Словник чужослів Павло Штепа
- диктант — ДИКТА́НТ, у, ч. Письмова робота, вправа для засвоєння або перевірки грамотності, що полягає в записуванні тексту, який диктується. Тепер у диктанті я майже не робив помилок (Донч., V, 1957, 208). Словник української мови в 11 томах