1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

засуджувати

Яка семантична відмінність у дієслів засуджувати й осуджувати?

Засуджувати – 1. Визнаючи особу винною, встановлювати їй якусь міру покарання. “Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика до двох років ув’язнення” (Вадим Собко). 2. Негативно ставитися до когось, чогось. “Наталя почервоніла, опустила очі, щоб не бачити похмурого обличчя Остапчука, його іронічного погляду, що засуджував її легковажність, гарячковість, різкість” (Семен Журахович).

Осуджувати – 1. Висловлювати невдоволення чиїмись діями, вчинками. “З ним можна не погоджуватися чи осудити його, але відмовитися від нього не можна” (Михайло Томчаній).

2. Неславити, поширювати погані думки, чутки про людину чи групу людей. “З ніг до голови осудили” (Матвій Номис).

Таким чином, в обох дієсловах багато спільного в значенні, а розрізняються вони відтінками.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засуджувати — засу́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. засуджувати — ЗАСУДЖУВАТИ – ОСУДЖУВАТИ Засуджувати, -ую, -уєш, засудити, -уджу, -удиш. 1. Визнаючи когось винним, установлювати йому міру покарання. Що ж це буде? Та ні оборонця з його боку, ні свідків. Засудять (А. Літературне слововживання
  3. засуджувати — юр. виносити вирок, не схвалювати, ПОБ. критикувати, картати, гудити, ганити, висловлювати осуд, осуджувати; п! ЗАТАВРОВУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. засуджувати — див. карати; розвінчувати Словник синонімів Вусика
  5. засуджувати — -ую, -уєш, недок., засудити, -суджу, -судиш, док., перех. 1》 Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання. 2》 Ставитися до кого-, чого-небудь негативно, висловлювати невдоволення кимсь, чимсь, вважати щось поганим, хибним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. засуджувати — ЗАСУ́ДЖУВАТИ (визнаючи кого-небудь винним, встановлювати міру покарання), ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ОСУ́ДЖУВАТИ, ОСУДЖА́ТИ рідко. — Док.: засуди́ти, присуди́ти, осуди́ти. (Кандиба:) Ваш холодний присуд мене засуджує на смерть (О. Словник синонімів української мови
  7. засуджувати — Засу́джувати, -су́джую, -су́джуєш; засуди́ти, -суджу́, -су́диш кого до чого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. засуджувати — ЗАСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех. 1. Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання. [Єлеазар:] Батьки і браття, матері і сестри! З якого часу в нас таке настало, що без суда засуджують людей? (Л. Словник української мови в 11 томах