засуджувати
ЗАСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех.
1. Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання.
[Єлеазар:] Батьки і браття, матері і сестри! З якого часу в нас таке настало, що без суда засуджують людей? (Л. Укр., II, 1951, 136);
Хоч фактично Франко не був членом жодної соціалістичної організації, проте його засуджують на 9 місяців тюрми (Козл., Відродження.., 1950, 28);
Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика.. до двох років ув’язнення (Собко, Справа.., 1959, 154);
— Син у мене був.. у солдатах, а перед тією війною засудив цар його повісити (Ю. Янов., І, 1954, 13).
2. Ставитися до кого-, чого-небудь негативно, висловлювати незадоволення кимсь, чимсь, вважати щось поганим, хибним.
Наталя почервоніла, опустила очі, щоб не бачити хмурого обличчя Остапчука, його іронічного погляду, що засуджував її легковажність, гарячковість, різкість (Жур., Вечір.., 1958, 170);
Партія викрила і засудила культ особи для того, щоб розчистити шляхи в майбутнє і полегшити наш рух до комунізму (Мист., 3, 1963, 3).
3. на що. Прирікати кого-небудь на щось тяжке неминуче.
Біль унаслідок вивихнення ноги, як і ушкодження на голові й тілі, ..засудили.. жінку на кілька-тижневе лежання (Коб., III, 1956, 189);
Коли оскаженілий міщанин йде проти нас, тим самим він засуджує себе на нещадну кару (Еллан, II, 1958, 265).
Значення в інших словниках
- засуджувати — Яка семантична відмінність у дієслів засуджувати й осуджувати? Засуджувати – 1. Визнаючи особу винною, встановлювати їй якусь міру покарання. “Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика до двох років ув’язнення” (Вадим Собко). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- засуджувати — засу́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- засуджувати — ЗАСУДЖУВАТИ – ОСУДЖУВАТИ Засуджувати, -ую, -уєш, засудити, -уджу, -удиш. 1. Визнаючи когось винним, установлювати йому міру покарання. Що ж це буде? Та ні оборонця з його боку, ні свідків. Засудять (А. Літературне слововживання
- засуджувати — юр. виносити вирок, не схвалювати, ПОБ. критикувати, картати, гудити, ганити, висловлювати осуд, осуджувати; п! ЗАТАВРОВУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- засуджувати — див. карати; розвінчувати Словник синонімів Вусика
- засуджувати — -ую, -уєш, недок., засудити, -суджу, -судиш, док., перех. 1》 Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання. 2》 Ставитися до кого-, чого-небудь негативно, висловлювати невдоволення кимсь, чимсь, вважати щось поганим, хибним. Великий тлумачний словник сучасної мови
- засуджувати — ЗАСУ́ДЖУВАТИ (визнаючи кого-небудь винним, встановлювати міру покарання), ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ОСУ́ДЖУВАТИ, ОСУДЖА́ТИ рідко. — Док.: засуди́ти, присуди́ти, осуди́ти. (Кандиба:) Ваш холодний присуд мене засуджує на смерть (О. Словник синонімів української мови
- засуджувати — Засу́джувати, -су́джую, -су́джуєш; засуди́ти, -суджу́, -су́диш кого до чого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)