засуджувати

ЗАСУДЖУВАТИ – ОСУДЖУВАТИ

Засуджувати, -ую, -уєш, засудити, -уджу, -удиш. 1. Визнаючи когось винним, установлювати йому міру покарання. Що ж це буде? Та ні оборонця з його боку, ні свідків. Засудять (А.Тесленко); [Фіона:] Чоловіка мого тепер судитимуть скоро, нехай його хоч і засудять, мені байдужісенько (М.Кропивницький). 2. Те саме, що осуджувати 1. І тільки тим не вартий я докору, Що сам себе засуджую суворо (М.Рильський); Улас присів до столу не роздягаючись і в душі засуджував Дороша за те, що дав згоду на таку пусту розвагу (Григорій Тютюнник); Усі, звичайно, засуджували її легковажність (С.Журахович). 3. Прирікати кого-небудь на щось тяжке, неминуче. Ніколи не забуду, як просто і щиро засудила ти мене на нелюдську муку (Леся Українка).

Осуджувати, осудити. 1. Виявляти негативне, несхвальне ставлення до кого-, чого-небудь; висловлювати невдоволення чиїмись діями, вчинками. Що було старий у господарстві попорядкує, що там намислить чи зробить, – мати удові похваляться, – удова все осудить (Марко Вовчок); Молодий хлопець мовчить засоромлений. [Елеазар:] Ти сам себе мовчанням осудив (Леся Українка). 2. Поширювати погані думки про когось; неславити. Думала, як би розпитати батюшку про Соломію, з чого почати, щоб і довідатись про Соломію, і не осудить молодої дівчини (І.Нечуй-Левицький);– Вірно, донечко, не суди, бо й тебе осудять (М.Стельмах). 3. зрідка. Те саме, що засуджувати 1. Щоб царству цілому за його не терпіть Біди од праведного неба, Його вам осудити треба І смерть страшну йому зробить (Є.Гребінка).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засуджувати — Яка семантична відмінність у дієслів засуджувати й осуджувати? Засуджувати – 1. Визнаючи особу винною, встановлювати їй якусь міру покарання. “Через два тижні суд засудив Сергія Петровича Боровика до двох років ув’язнення” (Вадим Собко). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. засуджувати — засу́джувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. засуджувати — юр. виносити вирок, не схвалювати, ПОБ. критикувати, картати, гудити, ганити, висловлювати осуд, осуджувати; п! ЗАТАВРОВУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. засуджувати — див. карати; розвінчувати Словник синонімів Вусика
  5. засуджувати — -ую, -уєш, недок., засудити, -суджу, -судиш, док., перех. 1》 Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання. 2》 Ставитися до кого-, чого-небудь негативно, висловлювати невдоволення кимсь, чимсь, вважати щось поганим, хибним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. засуджувати — ЗАСУ́ДЖУВАТИ (визнаючи кого-небудь винним, встановлювати міру покарання), ПРИСУ́ДЖУВАТИ, ОСУ́ДЖУВАТИ, ОСУДЖА́ТИ рідко. — Док.: засуди́ти, присуди́ти, осуди́ти. (Кандиба:) Ваш холодний присуд мене засуджує на смерть (О. Словник синонімів української мови
  7. засуджувати — Засу́джувати, -су́джую, -су́джуєш; засуди́ти, -суджу́, -су́диш кого до чого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. засуджувати — ЗАСУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСУДИ́ТИ, суджу́, су́диш, док., перех. 1. Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання. [Єлеазар:] Батьки і браття, матері і сестри! З якого часу в нас таке настало, що без суда засуджують людей? (Л. Словник української мови в 11 томах