1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

невірний

неправильний чи невірний?

Неправильний – який не відповідає певним нормам, істині; помилковий, хибний. Неправильні методи, неправильні уявлення, неправильна відповідь. Ненормативним є вживання у розумінні “помилковий” слова невірний (невірне рішення, невірне тлумачення). Треба: неправильне рішення, неправильне тлумачення, неправильна відповідь. А прикметники вірний, невірний ставлять там, де мовиться про відданість, стійкість.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невірний — неві́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невірний — (хто) ЗРАДЛИВИЙ; (слід) облудний, (шлях) небезпечний, непевний, (спосіб) нечесний; (- світло) тьмяний, блимкий; (погляд) помилковий, неправильний, хибний; ФР. недовірливий <н. Хома невірний>; ЯК ІМ. нехристиянин, нехрист. Словник синонімів Караванського
  3. невірний — див. поганий Словник синонімів Вусика
  4. невірний — -а, -е. 1》 Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках із ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий. 2》 Який викликає сумнів, недовір'я; обманливий, ненадійний. || Небезпечний, непевний. || Нечесний. 3》 Слабий, тьмяний, миготливий. 4》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. невірний — НЕВІ́РНИЙ, а, е. 1. Непостійний, нестійкий у поглядах, стосунках з ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий. Важко стало на душі од одної чутки, що в його дружина невірна (О. Стороженко); Шевченко обняв жаданого гостя. Словник української мови у 20 томах
  6. невірний — Хома́ неві́рний (неві́рячий). Той, кого важко переконати повірити у що-небудь; людина, яка сумнівається у всьому. Я став з якогось часу невірним Хомою, що поки не вкладу руку в рани — не можу бути цілком певним (М. Фразеологічний словник української мови
  7. невірний — ІНОВІ́РЕЦЬ (людина, що належить до іншого віросповідання), ЧУЖОВІ́РЕЦЬ заст.; БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк. (перев. про магометанина); НЕВІ́РНИЙ заст.; ГЯУ́Р заст. (у магометан); НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕВІ́РА розм., НЕ́ХРИСТ заст. Словник синонімів української мови
  8. невірний — Неві́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. невірний — НЕВІ́РНИЙ, а, е. 1. Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках з ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий. Важко стало на душі од одної чутки, що в його дружина невірна (Стор., І, 1957, 24); Шевченко обняв жаданого гостя. Словник української мови в 11 томах
  10. невірний — Невірний, -а, -е 1) Недовѣрчивый. Ой ти, невірний-невірниченько, не віриш мені й мому личеньку. Чуб. V. 683. 2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. З невірною дружиною куди піду, то загину. н. п. 3) Невѣрующій. Невірний гірш жида або турка. Словник української мови Грінченка