1. Великий тлумачний словник сучасної мови

невірний

неві́рний

-а, -е.

1》 Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках із ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий.

2》 Який викликає сумнів, недовір'я; обманливий, ненадійний.

|| Небезпечний, непевний.

|| Нечесний.

3》 Слабий, тьмяний, миготливий.

4》 розм. Не такий, як потрібно; непідхожий, поганий.

|| Непорядний (про людину).

5》 розм. Який не відповідає дійсності; помилковий.

|| Неправильний.

6》 розм. Який не довіряє іншим; схильний до недовір'я.

7》 заст. Який визнає іншу релігію.

|| у знач. ім. невірні, -них, мн. Ті, хто визнає іншу релігію.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невірний — неправильний чи невірний? Неправильний – який не відповідає певним нормам, істині; помилковий, хибний. Неправильні методи, неправильні уявлення, неправильна відповідь. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. невірний — неві́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. невірний — (хто) ЗРАДЛИВИЙ; (слід) облудний, (шлях) небезпечний, непевний, (спосіб) нечесний; (- світло) тьмяний, блимкий; (погляд) помилковий, неправильний, хибний; ФР. недовірливий <н. Хома невірний>; ЯК ІМ. нехристиянин, нехрист. Словник синонімів Караванського
  4. невірний — див. поганий Словник синонімів Вусика
  5. невірний — НЕВІ́РНИЙ, а, е. 1. Непостійний, нестійкий у поглядах, стосунках з ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий. Важко стало на душі од одної чутки, що в його дружина невірна (О. Стороженко); Шевченко обняв жаданого гостя. Словник української мови у 20 томах
  6. невірний — Хома́ неві́рний (неві́рячий). Той, кого важко переконати повірити у що-небудь; людина, яка сумнівається у всьому. Я став з якогось часу невірним Хомою, що поки не вкладу руку в рани — не можу бути цілком певним (М. Фразеологічний словник української мови
  7. невірний — ІНОВІ́РЕЦЬ (людина, що належить до іншого віросповідання), ЧУЖОВІ́РЕЦЬ заст.; БУСУРМА́Н (БУСУРМЕ́Н) заст., фольк. (перев. про магометанина); НЕВІ́РНИЙ заст.; ГЯУ́Р заст. (у магометан); НЕХРИСТИЯ́НИ́Н, НЕВІ́РА розм., НЕ́ХРИСТ заст. Словник синонімів української мови
  8. невірний — Неві́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. невірний — НЕВІ́РНИЙ, а, е. 1. Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках з ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий. Важко стало на душі од одної чутки, що в його дружина невірна (Стор., І, 1957, 24); Шевченко обняв жаданого гостя. Словник української мови в 11 томах
  10. невірний — Невірний, -а, -е 1) Недовѣрчивый. Ой ти, невірний-невірниченько, не віриш мені й мому личеньку. Чуб. V. 683. 2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. З невірною дружиною куди піду, то загину. н. п. 3) Невѣрующій. Невірний гірш жида або турка. Словник української мови Грінченка