1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

озброювати

обеззброїти – роззброїти – озброїти

За аналогією до книжного творення дієслів із префіксом обез- (обездолити, обезкровити, обезчестити) – поряд із природними знедолити, знекровити, збезчестити – змодельовано лексему обеззброїти: “Міліціонери затримали й обеззброїли рекетирів, що тероризували продавців на ринку” (з газети). Але навіщо вдаватися до паралельного слова, котре семантично нічим не відрізняється від роззброїти? Хіба недостатньо передає той самий зміст ця лексема і в прямому, і в переносному значенні: “Під час, коли селяни їх роззброювали, розложено вогонь” (Іван Франко), “П’єнтак не наважився заперечити, його роззброїла та непохитна впевненість, яка прозвучала в голосі бригадира” (Семен Журахович)?

Із префіксом о- в українській мові існує дієслово озброювати, що має протилежне значення: “Імператори Візантії... озброювали й нацьковували народ на народ, сіяли між ними сварки” (Семен Скляренко).

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. озброювати — озбро́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. озброювати — (військо) зброїти; (технікою) оснащувати, (знанням) прищеплювати що. Словник синонімів Караванського
  3. озброювати — -юю, -юєш, недок., озброїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням. 2》 чим, перен. Забезпечувати, оснащувати засобами, необхідними для якої-небудь роботи, діяльності. 3》 перен. Давати знання і т. ін., потрібні для певної роботи, діяльності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. озброювати — ОЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що. 1. Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням. Імператори Візантії .. озброювали й нацьковували народ на народ, сіяли між ними сварки й чвари (С. Словник української мови у 20 томах
  5. озброювати — ОЗБРО́ЮВАТИ (забезпечувати зброєю, військовим спорядженням), ЗБРО́ЇТИ рідко, УЗБРО́ЮВАТИ заст.; ОПОЛЧА́ТИ заст., уроч. (також створювати ополчення з кого-небудь). — Док.: озброїти, узброїти, ополчи́ти. Словник синонімів української мови
  6. озброювати — Озбро́ювати, озбро́юю, -бро́юєш, -бро́юють; озбро́їти, -бро́ю, -бро́їш; озбро́й, -бро́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. озброювати — ОЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням. Імператори Візантії.. озброювали й нацьковували народ на народ, сіяли між ними сварки й чвари (Скл. Словник української мови в 11 томах