1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

поплутати

У яких випадках ставлять плутати, а в яких – путати?

Дієслово плутати використовують у прямому та переносному значенні. У прямому – це “безладно переплітати нитки, волосся”, ще кажуть “плутати ногами”, тобто ходити повільно, мляво, ледве переступаючи. “Плутає Федір ногами, мов не своїми, а тут ззаду Марина ще хлипа” (Панас Мирний). У переносному – “вносити безладдя, неясність у щось, помилятися, робити не те, що треба; збивати з пантелику, свідомо вводити в оману”. Можна плутати поняття, плани, думки, зізнання, слова, деталі, кольори, Петра з Павлом. Бачимо цю лексему й у сталих зворотах: плутати карти – “розладнувати чиїсь плани, наміри, сподівання”, плутати сліди – “змінюючи напрям руху, збивати когось з правильного шляху”.

Слово путати означає “стягувати ременями, мотузками ноги якоїсь тварини, щоб обмежити її рух”. Отже, путати коней, лошат.

Розрізняються семантично й похідні від цих дієслів: поплутати й попутати, поплутаний і попутаний.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поплутати — поплу́тати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поплутати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Безладно перевити, переплести що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); заплутати. || Перемішати, привести в безладдя розташування яких-небудь предметів, порушити порядок чого-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поплутати — ПОПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Безладно перевити, переплести що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); заплутати. Поплутати пряжу; // Перемішати, привести в безладдя розташування яких-небудь предметів, порушити порядок чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. поплутати — лихи́й (рідше нечи́стий, ді́дько і т.ін.) попу́тав кого і без додатка. Хто-небудь зробив щось погане, допустив помилку, не передбачивши небажаного результату; піддався спокусі. Гуменя того монастиря, де я була, казала: зробила ти гріх тяжкий .. Фразеологічний словник української мови
  5. поплутати — ПОПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Безладно перевити, переплести що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); заплутати; // Перемішати, привести в безладдя розташування яких-небудь предметів, порушити порядок чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  6. поплутати — Поплутати, -таю, -єш гл. Спутать, запутать. Словник української мови Грінченка