1. Фразеологічний словник української мови

поплутати

лихи́й (рідше нечи́стий, ді́дько і т.ін.) попу́тав кого і без додатка. Хто-небудь зробив щось погане, допустив помилку, не передбачивши небажаного результату; піддався спокусі. Гуменя того монастиря, де я була, казала: зробила ти гріх тяжкий .. То тебе, каже, лихий попутав (Панас Мирний); — Може, й справді звір який хлопця доп’яв або лихий попутав (П. Колесник); — Не прикидайся, Левку, овечкою. Хто мої ліси обкрадає? Левко похнюпився: — Був гріх, милостивий пане, в минулому році, попутав нечистий (М. Стельмах); — А вже найбільша моя провина — що дідько попутав мене, нараяв чи напоумив мене одружитися (Т. Масенко); // з інфін. Хтось необдумано вирішив щось зробити, зважився, спокусився на щось. Та лихий його попутав провідати (дізнатися) про Хруща (Панас Мирний); І попутав же його (чоловіка) нечистий зв’язатися з тими пасажирами (В. Собко). лихи́й поплу́тав. Цього гріха Артем і сам собі не міг дарувати.— Лихий поплутав, — говорив він, виправдуючись (В. Гжицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поплутати — У яких випадках ставлять плутати, а в яких – путати? Дієслово плутати використовують у прямому та переносному значенні. У прямому – це “безладно переплітати нитки, волосся”, ще кажуть “плутати ногами”, тобто ходити повільно, мляво, ледве переступаючи. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. поплутати — поплу́тати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. поплутати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Безладно перевити, переплести що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); заплутати. || Перемішати, привести в безладдя розташування яких-небудь предметів, порушити порядок чого-небудь. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поплутати — ПОПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Безладно перевити, переплести що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); заплутати. Поплутати пряжу; // Перемішати, привести в безладдя розташування яких-небудь предметів, порушити порядок чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  5. поплутати — ПОПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Безладно перевити, переплести що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); заплутати; // Перемішати, привести в безладдя розташування яких-небудь предметів, порушити порядок чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  6. поплутати — Поплутати, -таю, -єш гл. Спутать, запутать. Словник української мови Грінченка