признавати

Значення в інших словниках

1. признавати — признава́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. признавати — -аю, -аєш, недок., признати, -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Вважаючи правдивим, справедливим що-небудь, погоджуватися з чимсь, стверджувати що-небудь; визнавати. || Усвідомлювати справедливість чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. признавати — 1. визнавати, визнати, повизнавати, узнавати, узнати, повзнавати, вважати, вважити, уважати, уважити, повважати 2. це пізнавати Словник чужослів Павло Штепа
4. признавати — ПРИЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПРИЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. 1. Вважаючи правдивим, справедливим що-небудь, погоджуватися з чимсь, стверджувати що-небудь; визнавати. – Я не був для вас таким уже надто лихим паном. Словник української мови у 20 томах
5. признавати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
6. признавати — ПРИЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПРИЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, — док., перех., розм. 1. Вважаючи правдивим, справедливим що-небудь, погоджуватися з чимсь, стверджувати що-небудь; визнавати. — Я не був для вас таким уже надто лихим паном. Словник української мови в 11 томах