признавати

ПРИЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПРИЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм.

1. Вважаючи правдивим, справедливим що-небудь, погоджуватися з чимсь, стверджувати що-небудь; визнавати.

– Я не був для вас таким уже надто лихим паном. Не одного я ратував [рятував] у потребі, не одному помагав у слабості, самі признаєте... (І. Франко);

– Кохання – це найперша умова взаємовідносин між двома людьми [чоловіком і жінкою]. Як ви можете це не признавати! (Ірина Вільде);

– Ви самі, панно Броню, мусите признати, що я, як мати, маю попросту обов'язок розвідатися про все (Л. Мартович);

З того моменту, коли сільська дячиха смиренно й одверто признала вищість своєї станіславівської колежанки, – між ними запанувала цілковита гармонія (Г. Хоткевич);

// Усвідомлювати справедливість чого-небудь.

Литвин стежив за ним, але не вставав. Мабуть, і він з жалем признавав в душі, що нема вже давньої сили, і сушив собі голову, як побороти ворога (Мирослав Ірчан);

Оксані було тяжко признати, що інший раз свекруха її права, що вона .. справді нічого не вміє робити, і руки опускалися в неї (Грицько Григоренко);

// Допускати можливість існування чого-небудь.

Далі дізнайся: немає нічого, що можна б назвати Чимсь од порожні відмінним і разом на тіло не схожим; Отже, немає підстави щось третє в світах признавати (М. Зеров);

// Встановлювати наявність певної хвороби, визначати діагноз.

Катару лікар уже в мене не признав, кашлю, пропасниці та інших симптомів уже місяць, як нема (Леся Українка);

// Вважати дійсним, законним що-небудь.

– Хіба вони там не знають, що землю в нас люди вже між собою поділили? – Не хочуть вони цього за нами признавати, тітко Мотре! Кажуть, що неправильно Цимбал панську землю розміряв (О. Гончар);

– Хто його підписав? – запитав хтось з натовпу. – Підписав цей закон .. Григорій Петровський. Признаєте такий підпис? – дужчає голос Варчука (М. Стельмах);

// за ким, кому. Затверджувати в законному порядку, закріплювати що-небудь.

– Може, воно й так, – відказую. – А закон за козаками признає одні предківські землі... (Панас Мирний);

З такою рукою він уже не потрібний був пані Косінській, ну, й інвалідської [інвалідної] пенсії не признали Гнаткові (П. Козланюк).

2. Вважати кого-, що-небудь вартим уваги, поважати, цінувати когось, щось.

[Любов:] Ви щось читаєте? (Підходить і дивиться). А, Надсон! Ви, Сергію Петровичу, здається, не признаєте сього поета? (Леся Українка);

[Ольга:] Так чого ж ти їдеш вчитись? [Павло (посміхнувся):] Щоб і Макар Іванович мене признав (О. Корнійчук);

// Рахуватися з ким-, чим-небудь.

Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає (В. Стефаник);

Будьте спокійні, що без Вашого відома і згоди я не дозволю собі змінити щось у Вашому рукопису, бо й я признаю й шаную права автора (М. Коцюбинський);

// Вважати потрібним, необхідним що-небудь; дотримуватися чогось.

Славні людці! Тільки могли б трошки більше гігієну хат признавати і менше білизни на вулиці розвішувати (Леся Українка);

– Ви не дивіться, мамо, що Гриць такий тихий, а Бога вже не признає (М. Стельмах);

// Вважати прийнятним що-небудь.

Вівчар Улас .. не знав та й не признавав іншого щастя на світі, як бути біля овець (Панас Мирний);

Праву руку поклав [хлопчина] на пояс й ногу виставив наперед .. Цю позу він, певно, скопіював з якоїсь батькової фотографії, бо іншої пози й не признавав (М. Томчаній).

3. Розцінювати кого-, що-небудь якось, вважати кого-небудь кимсь.

Якби ся розмова з бабою була сам-на-сам, то я б її .. розпитався, чим занедужала боляща, та тоді і дав би тих ліків, які признавав найцілющими (Панас Мирний);

– Признали, значить, що воно [“прошеніє”] не слушне, не варте уваги, і казали мені оповістити тебе про це... (М. Коцюбинський);

– Ну й швидка! – з подивом і повагою признав Данило, коли за Мариною закурили небруковані печорські дороги (Ю. Смолич);

// у сполуч. зі сл. себе. Відверто називатися таким, який є або яким хоче бути.

– З ласки Бога й народа обраний, Наш королю! вітаєм тебе! Ми підданими влади твоєї Признаємо по волі себе (Леся Українка);

// Сприймати кого-, що-небудь за когось іншого, щось інше.

Галя одного разу перелякалась навіки, признавши стару грушу коло хати за каву... (Марко Вовчок);

В неї живі карі очі й червоне смугляве лице: коли б не сиві пасма, що вибивались з-під очіпка, її можна було б признати за молодицю (С. Васильченко).

4. кого. Те саме, що упізнава́ти.

Настя дивилась на Гната й не признавала його (М. Коцюбинський);

Христя одвертається від кожного стрічного прохожого і проїжджого: їй здається, що то хазяїн – і от-от признає її... (Панас Мирний);

Поштаря Федір – так ввали приїжджого – признав, тільки-но сіли на воза. Це – дід Савочка (Ю. Мушкетик);

// Виявляти себе знайомим з ким-небудь.

Сильні собі гнізда високо мостили .. Опісля ж, як з меншим іноді стрівались, То й признать при людях злидаря боялись (Я. Щоголів);

// Вважати своїм, визнавати за свого.

Батько задививсь на сина, батько признає своє дитя (Панас Мирний);

Млинар упіймав коня і завів його в свій хлів .. Оголосив війську, чи не їх ото кінь, але військо коня не признало (А. Калин).