1. Великий тлумачний словник сучасної мови

признавати

признава́ти

-аю, -аєш, недок., признати, -аю, -аєш, док., перех., розм.

1》 Вважаючи правдивим, справедливим що-небудь, погоджуватися з чимсь, стверджувати що-небудь; визнавати.

|| Усвідомлювати справедливість чого-небудь.

|| Допускати можливість існування чого-небудь.

|| Встановлювати наявність певної хвороби, визначати діагноз.

|| Вважати дійсним, законним що-небудь.

|| за ким, кому. Затверджувати в законному порядку, закріплювати що-небудь.

2》 Вважати кого-, що-небудь вартим уваги, поважати, цінувати когось, щось.

|| Рахуватися з ким-, чим-небудь.

|| Вважати потрібним, необхідним що-небудь; дотримуватися чогось.

|| Вважати прийнятним що-небудь.

3》 Розцінювати кого-, що-небудь якось, вважати кого-небудь кимсь.

|| у сполуч. зі сл. себе. Відверто називатися таким, який є або яким хоче бути.

|| Сприймати кого-, що-небудь за когось іншого, щось інше.

4》 кого. Те саме, що упізнавати.

|| Виявляти себе знайомим з ким-небудь.

|| Вважати своїм, визнавати за свого.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. признавати — правильніше: визнавати «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. признавати — признава́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. признавати — 1. визнавати, визнати, повизнавати, узнавати, узнати, повзнавати, вважати, вважити, уважати, уважити, повважати 2. це пізнавати Словник чужослів Павло Штепа
  4. признавати — ПРИЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПРИЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. 1. Вважаючи правдивим, справедливим що-небудь, погоджуватися з чимсь, стверджувати що-небудь; визнавати. – Я не був для вас таким уже надто лихим паном. Словник української мови у 20 томах
  5. признавати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИ рідко, ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИ розм., ПОЧИ́ТУВАТИ заст., ПОЧИТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  6. признавати — ПРИЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПРИЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, — док., перех., розм. 1. Вважаючи правдивим, справедливим що-небудь, погоджуватися з чимсь, стверджувати що-небудь; визнавати. — Я не був для вас таким уже надто лихим паном. Словник української мови в 11 томах