1. Великий тлумачний словник сучасної мови

признаватися

признава́тися

-аюся, -аєшся, недок., признатися, -аюся, -аєшся, док.

1》 Говорити правду про себе.

|| у чому, діал. до чого. Розкривати якусь таємницю.

|| Говорити правду про що-небудь.

|| Говорити що-небудь відверто.

2》 кому. Освідчуватися в коханні.

3》 Визнавати правдивість чого-небудь, погоджуватися з чимсь.

|| у сполуч. із запереч. не. Не хотіти усвідомлювати реальність чого-небудь.

4》 до кого і без додатка, розм. Виявляти себе знайомим із кимсь.

|| Звертатися, обзиватися до кого-небудь.

|| Впізнавати в комусь кого-небудь.

|| Виявляти свою прихильність до кого-небудь, не цуратися когось.

|| Звикнувши до кого-небудь, впізнавати, слухатися (про тварину).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. признаватися — признава́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. признаватися — (в чому) зізнаватися, казати правду про, визнавати що; (до чого) не цуратися; (у коханні) освідчуватися; (до кого) обзиватися, не цуратися; (до слів) не зрікатися чого, визнавати що; (з ч. не) не впізнавати, не хотіти знати Словник синонімів Караванського
  3. признаватися — Признатися, зізнаватися, розколюватися (під час слідства), сповідатися, сповірюватися Фразеологічні синоніми: видавати секрет; видавати таємницю; розкривати душу; сказати всю правду Словник синонімів Вусика
  4. признаватися — [приезнаватиес'а] -найус'а, -найес':а, -найец':а, -найеимос'а, -найеитес'а, -найуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. признаватися — ПРИЗНАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., ПРИЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Говорити правду про себе. Вона йому не признавалась, що з нею діється, все він думав, що душа її живе з Ігнатом (П. Куліш); [Антон:] Хто ти такий? Зараз признавайся! (М. Словник української мови у 20 томах
  6. признаватися — ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. Словник синонімів української мови
  7. признаватися — Признава́тися, -наю́ся, -є́шся; призна́тися, -на́юся, -на́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. признаватися — ПРИЗНАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., ПРИЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Говорити правду про себе. Вона йому не признавалась, що з нею діється, все він думав, що душа її живе з Ігнатом (П. Куліш, Вибр., 1969, 285); [Антон:] Хто ти такий?... Словник української мови в 11 томах
  9. признаватися — Признаватися, -наюся, -є́шся сов. в. признатися, -знаюся, -єшся, гл. 1) Признаваться; признаться; сознаваться, сознаться. А тепер я признатися мушу: люблю, люблю козаченька так, як свою душу. Чуб. V. 219. 2) — до чого. Признавать, признать что своимъ. Словник української мови Грінченка