1. Словник синонімів Вусика

признаватися

Признатися, зізнаватися, розколюватися (під час слідства), сповідатися, сповірюватися

Фразеологічні синоніми: видавати секрет; видавати таємницю; розкривати душу; сказати всю правду

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. признаватися — признава́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. признаватися — (в чому) зізнаватися, казати правду про, визнавати що; (до чого) не цуратися; (у коханні) освідчуватися; (до кого) обзиватися, не цуратися; (до слів) не зрікатися чого, визнавати що; (з ч. не) не впізнавати, не хотіти знати Словник синонімів Караванського
  3. признаватися — [приезнаватиес'а] -найус'а, -найес':а, -найец':а, -найеимос'а, -найеитес'а, -найуц':а Орфоепічний словник української мови
  4. признаватися — -аюся, -аєшся, недок., признатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 Говорити правду про себе. || у чому, діал. до чого. Розкривати якусь таємницю. || Говорити правду про що-небудь. || Говорити що-небудь відверто. 2》 кому. Освідчуватися в коханні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. признаватися — ПРИЗНАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., ПРИЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Говорити правду про себе. Вона йому не признавалась, що з нею діється, все він думав, що душа її живе з Ігнатом (П. Куліш); [Антон:] Хто ти такий? Зараз признавайся! (М. Словник української мови у 20 томах
  6. признаватися — ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. Словник синонімів української мови
  7. признаватися — Признава́тися, -наю́ся, -є́шся; призна́тися, -на́юся, -на́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. признаватися — ПРИЗНАВА́ТИСЯ, аю́ся, ає́шся, недок., ПРИЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Говорити правду про себе. Вона йому не признавалась, що з нею діється, все він думав, що душа її живе з Ігнатом (П. Куліш, Вибр., 1969, 285); [Антон:] Хто ти такий?... Словник української мови в 11 томах
  9. признаватися — Признаватися, -наюся, -є́шся сов. в. признатися, -знаюся, -єшся, гл. 1) Признаваться; признаться; сознаваться, сознаться. А тепер я признатися мушу: люблю, люблю козаченька так, як свою душу. Чуб. V. 219. 2) — до чого. Признавать, признать что своимъ. Словник української мови Грінченка