1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

сполучення

сполучення – сполука – сполучність

Сполучення – а) дія за значенням сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися; б) зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів. Сухопутне сполучення, повітряне сполучення, тролейбусне сполучення. Фразеологічне сполучення – стійке поєднання слів.

Сполука – переважно речовина, в якій атоми з’єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв’язку. Органічні сполуки, хімічні сполуки.

Сполучність. В українській мові одні й ті самі слова можуть утворювати притаманні їй сполучення, а можуть являти собою поєднання сумнівні, ненормативні. Невдалими є звороти, сконструйовані без належної уваги до змісту їхніх складових частин (поєднуються лексеми з несумісними, кардинально протилежними або тавтологічними значеннями): винятково здивувати, відбуваються помилки, висока кількість, жестикулювати мімікою, охопила думка, попит занепав, пройшла розмова, розбивати точку зору, трапилася невдача, утворювати враження, до бісового дідька, дуже жахливо, дуже прекрасно (навіщо тут дуже?), обставини змін тощо.

Так само неприйнятні словосполучення, здебільшого створені за іншомовними моделями: взагалі кажучи, задавати (задати) запитання, здавати (здати) іспит, зійти на думку, іноземні слова, круглий рік, крутиться голова, надавати уваги, наносити (нанести) удар, не показує й виду, ні в якому випадку (а чому не в жодному разі?), приймати (прийняти) до уваги, приймати міри, приймати участь і т. ін.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сполучення — сполу́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. сполучення — СПОЛУЧЕННЯ – СПОЛУКА Сполучення. 1. Дія за знач. сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися: сполучення кольорів. 2. Зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів: сухопутне сполучення, тролейбусне сполучення... Літературне слововживання
  3. сполучення — Злука, ОБ'ЄДНАННЯ, поєднання, злиття; (залізничне) зв'язок. Словник синонімів Караванського
  4. сполучення — -я, с. 1》 Дія за знач. сполучити, сполучати і сполучитися, сполучатися. 2》 Зв'язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів пересування; можливість зв'язку з ким-, чим-небудь. Паралельне сполучення. 3》 рідко. Те саме, що сполука 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сполучення — СПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сполучи́ти, сполуча́ти і сполучи́тися, сполуча́тися. В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич); Природа прекрасна. Несмак не притаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (О. Словник української мови у 20 томах
  6. сполучення — Будь-яка підмножина k елементів множини, яка складається з n елементів (n ≥ k); число всіх k -елементних с. з n -елементної множини можна описати виразом (n k)= n!/[k!(n — k)!], де n! = 1x2x3...n, а (n k) — символ Ньютона. Універсальний словник-енциклопедія
  7. сполучення — Сполу́чення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сполучення — СПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сполучи́ти, сполуча́ти і сполучи́тися, сполуча́тися. В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Смолич, І, 1947, 18); Природа прекрасна. Словник української мови в 11 томах