сполучення
СПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. сполучи́ти, сполуча́ти і сполучи́тися, сполуча́тися.
В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич);
Природа прекрасна. Несмак не притаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (О. Довженко);
Сині очі, а волосся чорне – Сполучення, що бачимо ми рідко, – Навіки відпечатались мені У пам'яті (М. Рильський);
Сполучники, які складаються із сполучення двох і більше слів, – складені (з навч. літ.);
Не кожне сполучення слів є словосполученням (з навч. літ.).
2. Зв'язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів пересування; можливість зв'язку з ким-, чим-небудь.
В гірській частині країни [В'єтнаму], яка густо заросла лісом, ріки використовувались як зручний шлях сполучення (з наук.-попул. літ.);
Знову на кілька днів перервалося сполучення з більшою частиною села, що лежала по той бік річки (Л. Смілянський);
Магістраль – головний напрям, основна лінія шляхів сполучення (з навч. літ.).
3. рідко. Те саме, що сполу́ка 1.
Нині довідатись маєш про інші властивості тілець, Про розмаїтість їх зовнішніх форм і потім – про кількість Різноманітних сполучень, у котрих ми їх зустрічаєм (М. Зеров);
Горіння – це бурхливе сполучення якоїсь речовини з киснем повітря (з наук.-попул. літ.).
△ Реа́кція сполу́чення див. реа́кція;
(1) Фразеологі́чне сполу́чення – стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний неподільний і цілісний за значенням вислів.
Значення в інших словниках
- сполучення — сполучення – сполука – сполучність Сполучення – а) дія за значенням сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися; б) зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів. Сухопутне сполучення, повітряне сполучення, тролейбусне сполучення. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- сполучення — сполу́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сполучення — СПОЛУЧЕННЯ – СПОЛУКА Сполучення. 1. Дія за знач. сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися: сполучення кольорів. 2. Зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів: сухопутне сполучення, тролейбусне сполучення... Літературне слововживання
- сполучення — Злука, ОБ'ЄДНАННЯ, поєднання, злиття; (залізничне) зв'язок. Словник синонімів Караванського
- сполучення — -я, с. 1》 Дія за знач. сполучити, сполучати і сполучитися, сполучатися. 2》 Зв'язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів пересування; можливість зв'язку з ким-, чим-небудь. Паралельне сполучення. 3》 рідко. Те саме, що сполука 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сполучення — Будь-яка підмножина k елементів множини, яка складається з n елементів (n ≥ k); число всіх k -елементних с. з n -елементної множини можна описати виразом (n k)= n!/[k!(n — k)!], де n! = 1x2x3...n, а (n k) — символ Ньютона. Універсальний словник-енциклопедія
- сполучення — Сполу́чення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сполучення — СПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сполучи́ти, сполуча́ти і сполучи́тися, сполуча́тися. В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Смолич, І, 1947, 18); Природа прекрасна. Словник української мови в 11 томах