сполучення

СПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. сполучи́ти, сполуча́ти і сполучи́тися, сполуча́тися.

В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Смолич, І, 1947, 18);

Природа прекрасна. Несмак не притаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (Довж., І, 1958, 483);

Сині очі, а волосся чорне — Сполучення, що бачимо ми рідко, — Навіки відпечатались мені У пам’яті (Рильський, III, 1961, 194).

2. Зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів пересування; можливість зв’язку з ким-, чим-небудь.

Світовий ринок викликав колосальний розвиток торгівлі, мореплавства і засобів сухопутного сполучення (Комун. маніф., 1963, 31);

Тролейбусне сполучення відкрито в Сімферополі, Ялті, Херсоні (Матер. XXII з. Компартії України, 1961, 58);

В гірській частині країни [В’єтнаму], яка густо заросла лісом, ріки використовувались як зручний шлях сполучення (Наука.., 3, 1958, 53);

Знову на кілька днів перервалося сполучення з більшою частиною села, що лежала по той бік річки (Сміл., Сад, 1952, 254).

∆ Парале́льне сполу́чення див. парале́льний;

Хід (хо́ди) сполу́чення — рів (рови), який (які) з’єднує (з’єднують) земляні укріплення.

День у день севастопольці разом з матросами й солдатами будували в горах і на рівнині військові укріплення,.. прокладали глибокі ходи сполучення (Кучер, Голод, 1961, 61);

Два ходи сполучення, викопані вглиб майже на повний людський зріст, давали можливість вийти з нього [бліндажа] і на правий, і на лівий бік широкої вулиці (Голов., Тополя.., 1965, 344).

3. рідко. Те саме, що сполу́ка 1.

Нині довідатись маєш про інші властивості тілець, Про розмаїтість їх зовнішніх форм і потім — про кількість Різноманітних сполучень, у котрих ми їх зустрічаєм (Зеров, Вибр., 1966, 168).

∆ Реа́кція сполу́чення — хімічна реакція, в результаті якої з атомів або молекул двох чи кількох речовин утворюються молекули одної нової речовини.

Отруйне діяння окису вуглецю на організм також зумовлюється властивістю його вступати в реакції сполучення (Хімія, 9, 1956, 112);

Фразеологі́чне сполу́чення — стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний неподільний і цілісний за значенням вислів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сполучення — сполучення – сполука – сполучність Сполучення – а) дія за значенням сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися; б) зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів. Сухопутне сполучення, повітряне сполучення, тролейбусне сполучення. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. сполучення — сполу́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. сполучення — СПОЛУЧЕННЯ – СПОЛУКА Сполучення. 1. Дія за знач. сполучати, сполучити, сполучатися, сполучитися: сполучення кольорів. 2. Зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів: сухопутне сполучення, тролейбусне сполучення... Літературне слововживання
  4. сполучення — Злука, ОБ'ЄДНАННЯ, поєднання, злиття; (залізничне) зв'язок. Словник синонімів Караванського
  5. сполучення — -я, с. 1》 Дія за знач. сполучити, сполучати і сполучитися, сполучатися. 2》 Зв'язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів пересування; можливість зв'язку з ким-, чим-небудь. Паралельне сполучення. 3》 рідко. Те саме, що сполука 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сполучення — СПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сполучи́ти, сполуча́ти і сполучи́тися, сполуча́тися. В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич); Природа прекрасна. Несмак не притаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (О. Словник української мови у 20 томах
  7. сполучення — Будь-яка підмножина k елементів множини, яка складається з n елементів (n ≥ k); число всіх k -елементних с. з n -елементної множини можна описати виразом (n k)= n!/[k!(n — k)!], де n! = 1x2x3...n, а (n k) — символ Ньютона. Універсальний словник-енциклопедія
  8. сполучення — Сполу́чення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)