1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

тло

тло – фон

Слова, що називають те саме поняття, спільні за своїм головним значенням, але розрізняються семантичними відтінками і стильовим вживанням.

Тло – 1. Основний колір, тон, на якому зроблено чи робиться малюнок, візерунок і т. ін. “Тьмяне світло його (ліхтарика) падає на бляшану вивіску, написану місцевим малярем. Охрою по зеленому тлі розкидано кривулясті літери” (Анатолій Шиян).

2. Задній план картини, котрий підкреслює, виділяє стрижневі елементи зображення. “Агату Ускову намальовано на тлі кімнати, прикрашеної великим східним килимом” (з книжки “Життя і творчість Тараса Шевченка”).

3. Переносно: грунт, основа чогось. “Я потрошки збираю матеріали для повісті на тлі газетному” (Михайло Коцюбинський).

Якщо іменник тло переважає в художніх та публіцистичних текстах, то його синонім фон – у наукових, маючи додаткові значення: “звукові перешкоди, шум, тріск у телефоні, гучномовці тощо”; “одиниця рівня гучності звуку”; “природний рівень радіації”. Виступає також як перша або друга частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттям звук: фоноавтограф, фонологізація, фонохрестоматія; грамофон, магнітофон, мегафон, телефон.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тло — тло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тло — ТЛО – ФОН Тло. Основний колір, тон, на якому зроблено малюнок; задній план картини, малюнка; те, на чому виділяється хтось, щось тощо, а також переносно. Для гуцульських орнаментів характерне брунатне й темне тло (з журналу); їхали вони по зеленій луці.. Літературне слововживання
  3. тло — Фон; (картини) задній плян, поле; П. основа, ґрунт. Словник синонімів Караванського
  4. тло — див. основа Словник синонімів Вусика
  5. тло — ТЛО, а, с. 1. Основний колір, тон, на якому зроблено або робиться малюнок, візерунок і т. ін.; фон. В другому місці картина – бабка і дівка сидять під рядном, між ними свічка. Світиться профіль старої воском, а молодої – листом троянди. Тло чорне (М. Словник української мови у 20 томах
  6. тло — тло : ◊ на нервовому тлі → нервовий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. тло — -а, с. 1》 Основний колір, тон, на якому зроблено або робиться малюнок, візерунок і т. ін.; фон. 2》 Другий план картини, малюнка і т. ін., який підкреслює, вирізняє основні елементи зображення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тло — до тла. Повністю, нічого не залишаючи. Похмурий вид мав банкомет. Холодний піт по лисині його котився. Він програвав усе до тла (Переклад М. Рильського). Фразеологічний словник української мови
  9. тло — ОСНО́ВА (те головне, на чому тримається, на що спирається що-небудь — про суспільно-політичні, культурні, психологічні та ін. поняття), ПІДВА́ЛИНИ перев. мн., ЗАСА́ДИ мн., БА́ЗА, ҐРУНТ, БА́ЗИС, ПІДҐРУ́НТЯ, ПІДМУРІ́ВОК, ПІДМУ́РОК, ФУНДА́МЕНТ, УСТО́Ї мн. Словник синонімів української мови
  10. тло — Тло, тла, тлу, на тлі; тла, тлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. тло — ТЛО, а, с. 1. Основний колір, тон, на якому зроблено або робиться малюнок, візерунок і т. ін.; фон. В другому місці картина — бабка і дівка сидять під рядном, між ними свічка. Світиться профіль старої воском, а молодої — листом троянди. Тло чорне (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. тло — Тло, тла с. Основаніе, основа. Налетіла сараньча і стяла до тла. Гн. II. 24. Нахвалялися вирізати до тла всіх ляхів. Левиц. І. 148. нема і тла. Нѣтъ ничего. Мнж. 162. Въ томъ же значеніи: і на тлі не видко. Випила б і гноївки, та нігде і на тлі води не видко. Гн. II. 64. Словник української мови Грінченка