тло

ТЛО, а, с.

1. Основний колір, тон, на якому зроблено або робиться малюнок, візерунок і т. ін.; фон.

В другому місці картина – бабка і дівка сидять під рядном, між ними свічка. Світиться профіль старої воском, а молодої – листом троянди. Тло чорне (М. Коцюбинський);

Тьмяне світло його [ліхтарика] падає на бляшану вивіску, написану місцевим малярем. Охрою по зеленому тлі розкидано кривулясті літери (А. Шиян);

Вона була в гарному ситцевому платті, із темного його тла впадали у вічі якісь сині тони (І. Сенченко);

Для гуцульських орнаментів характерне брунатне й темне тло. На ньому добре укладаються найрізноманітніші кольори (з наук.-попул. літ.);

Чорним по білому тлу – ось той обмежений арсенал засобів, який має у своєму розпорядженні графік (з газ.).

2. Задній план картини, малюнка і т. ін., який підкреслює, виділяє основні елементи зображення.

Агату Ускову намальовано на тлі кімнати, прикрашеної великим східним килимом (з наук. літ.);

Живописець [М. Божій] любить, тонко відчуває природу, але якими б хорошими не були його пейзажі, вони тільки тло. Головне в картині – людина, її почуття, її діла (з наук. літ.);

// Те, що міститься звичайно далі, на чому вимальовується, виділяється хто-, що-небудь.

На тлі вечірнього неба пропливають чотири жінки з кошиками на голові (М. Коцюбинський);

Вона в чорному, з чорним хутром коло шиї – очі горять з-під оксамитового тла крис бриля (О. Кобилянська);

На тлі гір, то тут, то там уже вкритих снігами, город [Переяслав], як на долоні (С. Скляренко);

Там, на небосхилі, силует колони ледве синів, тягнучись по рожевому тлі, як нерухома смуга лісу (О. Гончар);

// Взагалі будь-що, на чому що-небудь вирізняється.

Зчинився врешті гвалт, на тлі якого чутно було, з одного боку, плач, а другого – лайки й прокльони (М. Коцюбинський);

Падає світло з розчиненого вікна на землю, видно в спину гостя і чути мандоліну, на селі оддалік десь гармошка грає, творячи для неї своєрідне звукове тло (А. Головко).

3. перен. Середовище, оточення, загальні умови і т. ін., де хто-, що-небудь виділяється.

– Коли вже не поїхали на сьогодні нікуди, пропав у вас вечір, так нехай пропадає до кінця, нехай буде чорною плямою на тлі всіх веселих, бучних ваших вечорів... (Г. Хоткевич);

Зненацька почав падати, кружляючи, спокійний лапастий сніг .. Жінки в осінніх, легких костюмах, діти з голими литками озирали одне одного, сміючись: як же вони виглядають на тлі цієї раптової зими? (Ірина Вільде).

4. перен. Ґрунт, основа чогось.

На потвердження своїх загальних уваг він любив наводити коротенькі оповідання та притчі, звичайно на тлі ковальського ремесла (І. Франко);

Я потрошки збираю матеріали для повісті на тлі газетному (М. Коцюбинський);

– Я хочу намалювати спершу історичне тло, і тільки на цьому тлі буде видно тему (В. Гжицький);

Для постаті героя комедії, виниклої на тлі споминів про батька, автор [І. Карпенко-Карий] не пошкодував комічних мазків (М. Рильський);

// Загальна основа, на якій щось здійснюється.

Його шестилітнє гетьманування було короткою ясною смугою на темному тлі українсько го життя після упадку Мазепи. (з наук. літ.).

Бу́ти (служи́ти) тлом див. бу́ти.

◇ (1) До тла – повністю, нічого не залишаючи.

Похмурий вид мав банкомет. Холодний піт по лисині його котився. Він програвав усе до тла (Переклад М. Рильського).