четверо

Розкажіть, будь ласка, докладніше про вживання збірного числівника четверо.

Як й інші числівники цього типу (двоє, троє, семеро, дев’ятеро...), він поєднується зі словами-найменуваннями осіб чоловічої статі (четверо студентів, четверо водіїв), з іменниками середнього роду, які є назвами істот і предметів (четверо хлоп’ят, четверо телят, четверо відер), з лексемами, що позначають парні речі й виступають лише у формі множини (четверо ножиць, четверо саней), з іменниками вівці, гуси, кури, коні та іншими, котрі мають відтінок збірності (четверо овець, четверо курей), з особовими займенниками ми, ви, вони (нас четверо, вас четверо, їх четверо).

Четверо, як і подібні до нього числівники, не сполучається з назвами осіб жіночої статі (сестра, танцівниця), а також з іменниками чоловічого та жіночого роду, якщо вони називають предмети (завод, університет, школа, їдальня). У таких випадках використовують числівник чотири: чотири сестри, чотири танцівниці, чотири університети, а не четверо сестер, четверо танцівниць, четверо університетів.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

четверо — Чотирьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: братів, велетнів, вершників, командирів, коней, півників, робітників, синів, вікон, гнізд, коліс, яєчок, дітей, очей, саней, штанів; на возі сиділо четверо; нас було четверо. Пор. двоє. Літературне слововживання
четверо — ЧЕ́ТВЕРО, чотирьо́х, числ. кільк., збірн. Чотири (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині й можуть мати одиничне значення... Словник української мови у 20 томах
четверо — че́тверо числівник кількісний Орфографічний словник української мови
четверо — чотирьох, числ. кільк., збірн. Чотири (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються у множині та можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині). Великий тлумачний словник сучасної мови
четверо — у (всі свої́) чоти́ри о́ка; в че́тверо оче́й, зі сл. диви́тися, сте́жити і т. ін. 1. Дуже пильно, уважно; постійно, невідступно. Тепер уже для Марусі ясно було, що треба.. тікати. Фразеологічний словник української мови
четверо — Че́тверо, -рох, -ром, -рома Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
четверо — ЧЕ́ТВЕРО, чотирьо́х, числ., збірн. Чотири (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині й можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині). Словник української мови в 11 томах
четверо — Четверо числ. Четверо. Четверо яблучок котяться. Ном. Заг. № 463. У неї вже четверо дітей. Харьк. Словник української мови Грінченка